Кучму «підвісили» ще на два місяці. Остання інстанція, яку екс-президент мав «пережити» — це Вищий спеціалізований суд України з розгляду кримінальних та цивільних справ. ВССУ вирішив не розглядати скаргу Генпрокуратури на визнання незаконним порушення справи проти Кучми. Формальна причина — не всі учасники процесу виконали та усунули певні організаційно-процесуальні вимоги. Через це Михайло Вільгушинський (головуючий у судовій колегії) переніс засідання на 26 липня.
«Із рішенням суду погоджуюся, — коментує адвокат Мельниченка Павло Сичов. — Це формальні вимоги закону, які мають виконуватися. Проблема в тому, що, по-перше, не всі конституційні скарги через пошту надійшли вчасно, а по-друге, не всі учасники процесу отримали копії касації». Сам адвокат, як виявилося, через невстановлені причини взагалі не отримав копій касаційних скарг. До речі, подали їх не тільки ГПУ, а й інші учасники процесу: сторона Миколи Мельниченка, представник Мирослави Гонгадзе — Валентина Теличенко, потерпілий у справі — Олексій Подольський.
«Приводом для перенесення засідання стало те, що я начебто не так, як це вимагає закон, оформив свою касаційну скаргу, — коментує Подольський. — Але таку саму скаргу я подавав раніше до Апеляційного суду. Зараз я лише змінив «шапку». Тобто мої аргументи не змінилися. Апеляційний суд прийняв і розглядав мою скаргу, а Вищий спецсуд — ні. Але як би там не було, це формальна підстава. Звичайно, це не стосується суті справи, і це не ті причини, через які можна два місяці не розглядати скаргу. Моя точка зору така: суд заздалегідь знайшов підстави, щоб перенести засідання».
Показовою якраз була ситуація, коли сторони пояснювали — вони «за» чи «проти» перенесення. «За» виступили представники прокуратури, адвокати Мельниченка та потерпілий Подольський. «Проти» — захисники Кучми та адвокат Мирослави Гонгадзе — Теличенко. Співпало?
Але найголовніше відбулося не на самому засіданні, а раніше. Як з’ясувалося, між дев’ятою та десятою годинами ранку в суді побував зять екс-президента Кучми — Віктор Пінчук. «Я трохи раніше приїхав до суду, щоб з’ясувати, в які двері мені стукати, — розповідає Подольський. — Спілкуючись з охороною, раптом бачу — з дверей виходить Віктор Пінчук. Я не знаю, чи зустрічався він там із кимось напередодні процесу. Але що він там робив? Можливо, приїхав зранку каву попити — в суд?».
Проте, як показав результат засідання, «питання» скоріше не вдалося вирішити. Навряд чи родина Кучми була зацікавлена в перенесенні. Вона давно бажає поставити крапку в цьому процесі. Робляться величезні зусилля. Статті в газетах, документальні фільми на телебаченні, приїзд західних гостей на запрошення Фонду Пінчука, останні позитивні рішення Печерського та Апеляційного судів на користь Кучми — все це одна лінія на виправдання колишнього президента. Ми про це неодноразово писали. Але наразі, як бачимо, щось не спрацювало. Покінчити нарешті з цією справою і зі спокійною душею висуватися на виборах не вийшло. Кучма ж говорив, що він не виключає своє висування в депутати. До речі, показовим є те, що перенесли розгляд справи якраз на початок процедури висунення кандидатів у депутати Верховної Ради.
«Із самого початку порушення справи проти Кучми було елементом політичної гри, — каже Подольський. — Чи будуть доводити її до кінця — це ще питання. По-перше, існує президентська солідарність. Будь-який президент не хоче створювати прецеденти і саджати своїх попередників. Тим більше, що наші президенти — всі з одного вулика. По-друге, справа Кучми — це дамоклів меч над всією цією командою. В публічному плані її уособлює Арсеній Яценюк. Маючи такий козир, як справа Кучми, нинішня влада фактично тримає на повідку весь цей клан. Це елемент стримування. Якщо цю справу буде доведено до кінця, це означає «смерть» не самого Кучми, а всієї команди. Тому що будь-яка сила, яка не має моральної чистоти, приречена на забуття».
І на останок — сенсація.
Нагадаємо, що справу проти екс-президента Кучми Генпрокуратура порушила в березні минулого року. Його звинувачують у перевищенні влади і службових повноважень, які призвели до вбивства журналіста Гонгадзе та злочину проти громадського діяча Подольського. У розпорядження «Дня» потрапила касаційна скарга Генеральної прокуратури до Вищого спеціалізованого суду. В ній, зокрема, наводяться свідчення колишнього секретаря покійного екс-міністра МВС Юрія Кравченка — Пухлікової І. С. За свідченнями Пухлікової, Кравченко розказував, що Кучма особисто дав вказівку розібратися з Гонгадзе. Нижче наводимо витримку з касації:
«Не взято судом до уваги і показання свідка Пухлікової І.С. — колишнього секретаря Кравченка Ю.Ф., яка пояснила, що Кравченко Ю.Ф. неодноразово розказував, що у справі Гонгадзе Г.Р. його підставив Кучма Л.Д. і Фере Е.В. Президент України йому особисто дав вказівку розібратися з журналістом та провчити останнього. Чи давав Кучма Л.Д. вказівку Кравченку Ю.Ф. на фізичне знищення Гонгадзе Г.Р., не говорив (том 82, а.с. 71-77, 78-82, 83-88).
Напередодні виборів Президента України 2004 року Кравченко Ю.Ф. дуже хвилювався, наголошував, що його можуть зробити крайнім у справі Гонгадзе Г.Р. У розмовах він ніколи не заперечував, що причетний до зникнення Гонгадзе Г.Р. У жовтні 2003 року після затримання і арешту Пукача О.П. Кравченко Ю.Ф. вказував на причетність Пукача О.П. до зникнення журналіста, та не виключав причетність до цього Фере Е.В., оскільки останній був авторитетом для Пукача О.П.
Ознайомившись зі змістом роздруківок розмов, записи яких було здійснено Мельниченком М.І. в службовому кабінеті Президента України Кучми Л.Д., Пухлікова І.С. пояснила, що Кравченко Ю.Ф. не сумнівався в їх достовірності щодо факту стеження і переслідування журналіста Гонгадзе Г.Р. працівниками міліції за вказівкою Президента України.
На вказані теми Кравченко Ю.Ф. не бажав розмовляти, і було видно, що йому неприємно слухати оприлюднені в ЗМІ записи розмов щодо журналіста Гонгадзе Г.Р.
У березні 2005 року після виклику до слідчого Генеральної прокуратури України Кравченко Ю.Ф. запевняв, що його причетність до вбивства Гонгадзе Г.Р. прокуратурою доведена і він буде арештований. Наслідком цих розмов, на її думку, є рішення Кравченка Ю.Ф. про самогубство. Ще після оприлюднення 2000 року народним депутатом України Морозом О.О. плівок Мельниченка М.І. та встановлення місця знаходження трупа Гонгадзе Г.Р. Кравченко Ю.Ф. не виключав можливості свого арешту».
Здається, як в Україні, так і за кордоном давно всім все зрозуміло. Проте великі ресурси екс-президента і політична вигода для його опонентів все ще беруть гору. Але це не може тривати вічно. Рано чи пізно крапку буде поставлено.
