На виборчій дільниці № 14 у Будинку культури Київського
навчально-виробничого підприємства УТОС (НВП-1) у черзі за бюлетенями стовпилися
дужі хлопці з «Беркута». Від вільного волевиявлення громадян, обвішаних
палицями, пістолетами й навіть автоматами стало трішки не по собі... Утім,
нікого, крім нас, вони не здивували. Хлопці, як нам пояснили, мешкають
в гуртожитку по сусідству й поспішають на службу.
У Будинок культури НВП нас привів інтерес до незрячих в
иборців (в Україні 26 тис. сліпих, котрі мають право голосу, з них 3 тис.
— у столиці), яким уперше пообіцяли самостійне демократичне голосування
(принаймні в місцях ком пактного проживання) за допомогою так званого методу
Брайля. Нагадаємо, що $1 тис. для виготовлення спеціальних карток передало
посольство Нідерландів в Україні.
«Вибирати президента людям, позбавленим зору, доведеться
по-старому за допомогою близьких, друзів, сусідів, яким вони довіряють,
— розчарувала нас голова виборчої дільниці № 14 Ганна Щерба. — Трафарети
в нас є, але використати їх не можна, тому що отвори в них не збігаються
з квадратиками в бюлетені. А останній рядок «Не підтримую жодного кандидата»
і зовсім «випав» (у чому ми й пересвідчилися. — Авт. ).
Як повідомив «Дню» директор Будинку звукозапису й друку
УТОС (де й виготували трафарети) Петро Омельчук, не зовсім правильний зразок
для друку трафаретів їм надав Український фонд регіональних ініціатив,
а, оскільки ЦВК відмовилася видати оригінал бюлетеня, під який треба було
б виготувати трафарети, то й порівняти відповідність бюлетеня й трафарету
було неможливо.
...За твердженням 85-річної Ганни Чеберяко та її дочки
Галини, вони не хочуть, щоб до влади прийшли комуністи, а тому свої голоси
«вручили» дипломатові-рухівцю. Продовження повноважень Президента, який
не відбувся, на їхню думку, призведе до того, що з країни вивезуть останнє,
що тут іще лишилося. «Хоч би хто став третім, з нами Бог, і він нас не
залишить, — упевнені жінки, — а от невіруючих шкода...».
Ольга Логінова, теж робітниця підприємства для незрячих,
послухавши кандидатів на радіо, своїм президентом назвала жінку. «Баба
вона бойова, — сказала наша співрозмовниця, — обіцяла вклади повернути,
може, і доб'ється чого, хоч для цього в країні потрібні передусім дисципліна
й порядок...».
Хол. Під старі пісні, що чулися з вестибюля, з виборцями,
які вже проголосували, говоримо про головне — про наше спільне майбутнє.
І раптом я зрозумів, що слова пісні, яка звучала: «манит, манит карусель
в путешествие по замкнутому кругу...» — дивовижно легко лягають на «музику»
того, що відбувається. Повний збіг, якого не вистачило трафаретові для
незрячих. Звичайно, він міг би допомогти незрячим вибирати самостійно.
Однак ніхто не допоможе країні, яка осліпла в інформаційній ночі й загубилася
в економічному й духовному хаосі, самостійно... думати.
... Увечері я привів свого сина в звичайну київську школу,
де розмістилася виборча дільниця, на перший у його житті урок демократії.
Разом ми проголосували за те, щоб він не став останнім...
