Буквально за місяць свого президентства Віктор Янукович збудував сильну владну вертикаль. Отримав абсолютно лояльного до себе прем’єр-міністра, створив «під себе» парламентську коаліцію, розставив своїх губернаторів. А що опозиція? Опозиція виглядає розгубленою і деморалізованою. Займається переважно з’ясуванням стосунків: хто справжній, а хто кишеньковий, хто ідейніший, а хто свідоміший.
Юлія Володимирівна швидко створила свій «уряд майбутнього» на чолі з Сергієм Соболєвим і поїхала у відпустку. Арсеній Петрович усе погрожує показати свій тіньовий уряд, але ніяк не покаже. Все відкладає, то на тиждень, то на два... Мабуть, єдиний «опозиційний» вчинок за весь цей час зробив В’ячеслава Кириленко — зареєстрував постанову про відставку Табачника.
До речі, призначення Табачника стало справжнім «подарунком» для опозиції, але наші політичні аксакали виявилися не спроможними його прийняти. Абсолютно без їхньої участі практично по всій країні прокотилися акції протесту. Студенти, вчителі, батьки вважають ситуацію в освіті життєво важливою для себе і організувалися без вказівки зверху.
— Зараз формуються досить несподівані для опозиційного сектора протести, — зауважив у розмові з «Днем» політолог Віктор Небоженко. — Наприклад, українське студентство, яке виступило проти міністра освіти. Поки опозиція думає, якої стратегії дотримуватися і як вколоти нову владу, формується абсолютно нова сфера — молодіжна невдоволеність. Швидше за все, у молоді з’являться нові лідери, мало схильні до яких-небудь компромісів із чинною опозицією.
Також політолог припустив, що справа не в стратегії опозиції і не в їхньому бажанні об’єднатися. «Вони будуть єдині лише в тому випадку, якщо почнуться арешти. Тоді буде не до з’ясування, хто старший, а хто молодший», — додав Небоженко.
Крім того, зараз опозиція втрачатиме бізнес-підтримку. Експерти прогнозують, що буде плавне перетікання великого бізнесу ближче до влади.
Утім, через нестачу політичної опозиційної еліти можуть з’явитися нові сили, які займуть національно-патріотичну нішу. Можливо, з’являться нові лідери зі студентського середовища, з малого та середнього бізнесу, які жодним чином не прив’язані до кланово-олігархічної системи й готові захищати європейську модель держави. Це, звичайно, дуже оптимістичний сценарій, але ж завжди хочеться сподіватися на краще.
КОМЕНТАР
Володимир ЛУПАЦІЙ, експерт Центру соціальних досліджень «Софія»:
— Узагалі, в нас дуже вузько трактується поняття «опозиція» — як лише парламентської сили, представники якої не обіймають міністерські посади. У нас немає повноцінної опозиції у принципі: була в цьому статусі Партія регіонів або зараз БЮТ — як одна з найбільш провідних сил. Тобто йдеться про те, що в рамках політичної системи, яка «заточена» на модель електоральної демократії, повноцінної представленості провідних груп інтересів у парламенті не може бути. Для того, щоб виникла нормальна опозиція, фактично потрібні не просто дострокові вибори, а регулювання законодавства, що регламентувало б діяльність політичних партій, ліквідувало б «касту» недоторканних у парламенті, забезпечувало б зворотні механізми відповідальності парламентського корпусу перед виборцями і, врешті-решт, необхідне законодавство, пов’язане з розширенням інструментів прямої демократії.
