Після 2000 року змінився вже третій президент, але справу про вбивство головного редактора інтернет-видання «Українська правда» так і не розкрито до кінця. У в’язниці відбувають свій термін лише виконавці вбивства. Але...
Днями Генеральна прокуратура України заявила про завершення справи стосовно Олексія Пукача. Затриманий влітку 2009 року в Житомирській області (з 2003 року перебував у міжнародному розшуку), генерал-лейтенанта міліції звинувачують в організації вбивства журналіста Георгія Гонгадзе та у викраденні журналіста Олексія Подольського. І що найголовніше, була оприлюднена інформація, що генерал Олексій Пукач отримав наказ від тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка убити Георгія Гонгадзе. В принципі, такий сценарій розслідування раніше вже багато хто передбачав. Про будь-яких інших замовників у справі Гонгадзе не йдеться. «День» зв’язався з журналістом Олексієм Подольським.
— Олексію Ігоревичу, як ви оцінюєте інформацію про те, що вас і Георгія Гонгадзе замовив покійний Юрій Кравченко?
— Я ще не вирішив остаточно, як я реагуватиму на це все: буду я взагалі приймати участь у судовому засіданні або не буду. Можна, звичайно, піти подивитися на цей спектакль. Але, швидше, вирішу так само, як Леся (Гонгадзе — мати журналіста. — Авт.) — не ходитиму туди. Який сенс там сидіти? Вони (влада. — Авт.) хочуть, як завжди, поставити крапку в цій справі. Звичайно, вони б і не розслідували цю справу, але треба брати кредити на Заході. На наше суспільство вони не дивляться, їм плювати на нього. Їх не цікавить, хто тут що скаже, їх цікавить, як реагуватиме Захід. Перед Заходом треба поставити крапку, що ось, мовляв, справу закрито.
Для цього, власне, вони й витягнули Пукача. Адже його ніхто ніколи і не випускав з уваги. А головне, вони хочуть на цьому вбитому генералові (Кравченкові. — Авт.) закрити справу. Я вважаю, що його вбили. І так само сфальсифікували слідство щодо його самогубства. Якщо після закриття справи Захід і надалі негативно реагуватиме, тоді вони продовжать його — далі імітуватимуть слідство. Якщо ж міжнародне співтовариство закриє очі на Україну, тоді на цьому все й скінчиться.
— Ви кажете, що у разі потреби, влада й надалі зможе фальсифікувати вашу з Гонгадзе справу. Яким чином?
— Знову шукатимуть когось крайнього. Ось, наприклад, пройдуть вибори, і Литвин опиниться за бортом. В такому разі він вже нікому не потрібен буде, необхідність штампувати закони для коаліції відпаде. Ось тоді його й витягнуть з колоди. Насправді все залежить від політичної волі. Дадуть команду — розслідувати до певного моменту, отже, розслідуватимуть саме до цього моменту. А не дадуть команду — не розслідуватимуть.
Вони ж сьогодні, по суті, збираються судити знаряддя злочину. Пукач — це такий самий шнурок, яким він душив, тільки одушевлений. Система, яку створили політики, дозволяє плювати в обличчя громадянському суспільству. І ця система, коли правоохоронні органи обслуговують політиків, на сьогоднішній день лише посилюється. На жаль, ніхто цю систему судити не збирається. А влада тим часом все зводить до приватного випадку — злісні генерали Кравченко, Пукач.
Про що ми можемо говорити, якщо в райвідділі вбивають студента і говорять при цьому, що він сам головою об стінку або підлогу вдарився. Мені теж свого часу слідчі говорили: «Може ви це самі себе побили, може друзі вас побили. А може ви, взагалі імітуєте ваше викрадання і биття». У Генеральній прокуратурі мені цілком серйозно говорили, що ми влаштували спеціальну провокацію. Відносно Гонгадзе, генпрокурор Потебенько теж говорив, що в день вбивства, його бачили у Львові, що все це провокація.
Гальмом розслідування справи завжди була відсутність політичної волі. Її не було у Кучми, Ющенка, немає зараз і у Януковича. Здавалося б, Ющенко мав дати «зелене світло» розслідуванню. Але обіцянка Ющенка «бандитам — тюрми» була реалізована з точністю до навпаки.
— Схоже, Кучма мав рацію, коли сказав, що все обнулилося, все стало на свої місця?
— Абсолютно. Насправді, вони нікуди зі своїх місць і не вирушали. А взагалі, багато що залежить від вас — ЗМІ. Якщо ви будете задоволені тим, що вам говорять, ось, мовляв, табурет або небіжчик винен, значить, так і житимемо далі. Клювати будуть поодинці. Якщо ж ви не будете задоволені, тоді на вас і світова спільнота звертатиме увагу. Поки ми не примусимо владу зважати на нас, доти буде така складна ситуація. Коли ми будемо готові йти на барикади, відчуваючи, що наші права ущемлені, тоді вони думатимуть, перш ніж щось робити. А наша з Гонгадзе справа — це просто лакмусовий папірець для них.
Відучора мати загиблого журналіста, дружина і їхній адвокат, а також Олексій Подольський мають право ознайомитися з матеріалами справи. Лише після цього, зі справою зможе ознайомитися і сам Пукач. Але представник вдови Георгія Гонгадзе Мирослави Валентина Теличенко вже заявила, що не довіряє висновкам слідства Генпрокуратури про замовників убивства: «Поки що в мене запитань більше, аніж відповідей». А мати Георгія Леся Гонгадзе окрім того, що не братиме участі в судових засіданнях, також заявила, що все це фарс і «розваги Генпрокуратури, яка таким чином робить спробу вигородити себе за бездіяльність у минулому. Те, що вони роблять, — це спроба замести сліди того, що вони не робили, коли мій син звертався до прокуратури по допомогу. Це звична річ — скинути все на небіжчика. Бог їм суддя».
Ще один момент — це аудіозаписи розмов у робочому кабінеті Президента Леоніда Кучми, зроблені майором Держохорони Миколою Мельниченком. Так звані «плівки Мельниченка». Вони були оприлюднені 29 листопада 2000 року. На них, зокрема, обговорювалося фізичне усунення Георгія Гонгадзе. У записах чути голоси, схожі на голоси Леоніда Кучми, колишнього голови Адміністрації Президента Володимира Литвина, колишнього голови СБУ Леоніда Деркача і колишнього глави МВС Юрія Кравченка. Плівки пройшли шерег експертиз, як в Україні, так і за кордоном. Але, в даному випадку, про них нічого не згадується. Мельниченко також заявив, що він не виключає, що взагалі відмовиться свідчити в суді. «17 вересня — останній день, коли можна пред’явити звинувачення замовникам. Якщо це не буде зроблено до цього дня, вони не будуть покарані ніколи. Слідство могло б бути ефективнішим. Не було підтримки з боку керівництва країни — воно не допомагало і не прискорювало його просування».
У журналіста Леоніда Фросевича інформація про завершення справи Гонгадзе (про замовника Кравченка) викликає багато сумнівів. «Мені — журналістові, який вивчав цю кримінальну історію, — коментує ситуацію «Дню» Леонід Борисович, — здається, що крапку в цій справі ще не поставлено. Хоча б через те, що не вказано мотиви — чому Кравченко вирішив віддати наказ Пукачеві знищити Георгія. Адже, відомо, що немає злочинів, де б був відсутній мотив. Прокурорське слідство чомусь не зацікавлене в тому, аби на цьому акцентувати увагу. Звичайно, сьогодні вигідно все звалювати на Кравченка, який не може спростувати його слова. Мені здається, що Пукач, у даному випадку, багато що не договорює. Все це залежить від того, яка в нього була домовленість зі слідством. Вся ця історія викликає і низку інших запитань. Пам’ятаєте, як громадськість, час від часу, підводили до того, що реального замовника в цій справі не буде. Нам «підкидали» якісь версії про те, що замовниками або людьми, близькими до них, могли бути генерали-небіжчики Фере і Дагаєв. Сьогодні ж не згадуються прізвища ні Фере, ні Дагаєва, лише Кравченка. Нас постійно виводили на хибні версії про те, що є свідки, які бачили Гонгадзе у Львові чи інших місцях. Я вважаю, що це був хибний слід, спеціально запущений людьми з вищого міліційного керівництва, щоб вивести слідство на хибні дороги розслідування. Сьогодні нам піднесли один із таких варіантів, де вказано замовника Кравченка. Повторюся, ми не знаємо, які мотиви були в Кравченка щодо знищення Гонгадзе. Ми також не знаємо, наскільки повно досліджені такі зв’язки, як Литвин-Гонгадзе-Притула. Нам не відомий зміст розмов між Кравченком і Литвином, адже підтверджується факт їх зустрічі. Також, найважливіша обставина у справі Гонгадзе — «плівки Мельниченка» залишаються збоку. Немає інформації про роль тодішнього глави СБУ Деркача в оперативній справі «Провокатор», яку було заведено на Георгія. Тобто, на сьогодні, питань у справі Гонгадзе набагато більше, аніж відповідей».
До речі, про хибні шляхи розслідування. Журналіст Володимир Бойко, коментуючи справу Гонгадзе, заявив про те, що він знав, що Кравченка буде оголошено єдиним замовником вбивства журналіста: «Я знав це ще 2003 року, оскільки мені свого часу пропонували за певну суму взяти участь у висвітленні фальсифікату розслідування Генеральної прокуратури в цій справі! Мені, і, до речі, Сергію Шолоху — керівникові радіо «Континент». Якщо я про це розповідаю, то я, звичайно, відмовився».
Таким чином, навіть за десять років після вбивства Гонгадзе, в його справі дуже багато запитань залишається без відповідей. І, не дивлячись на те, що Генпрокуратура назвала замовником небіжчика Кравченка (проти нього справу не може бути порушено через смерть), у суспільстві однозначно зберігається почуття незадоволення. Хто віддав наказ Кравченкові вбити Гонгадзе? Чому не задіяно «плівки Мельниченка»? Чому не притягуються до відповідальності слідчі, які ще за Президента Кучми фальсифікували справи Гонгадзе та Подольського? І подібне.
Нещодавно — 8 вересня, світ відзначав Міжнародний день солідарності журналістів. Приводом стало — вбивство 8 вересня 1943 року чехословацького письменника-антифашиста Юліуса Фучика. Напевно, мало що змінилося з того часу, якщо в Україні, яка є частиною Європи, в XXI столітті вбивають журналістів, справи яких не розкриваються. Місяць тому пропав головний редактор харківської газети «Новый стиль» Василь Клементьєв. Міліція не може визначити його місцеперебування, заступник головного ректора «Нового стиля» Петро Матвієнко переконаний, що Клеметьєва вбили. Правоохоронні структури порушили кримінальну справу за статтею «умисне вбивство», але підозрюваних досі немає. Окрім цього, нещодавно прокуратура відмовила в порушенні кримінальної справи за фактом перешкоджання професійній діяльності журналіста СТБ Сергія Андрушка. Також, у Херсоні буквально днями охорона херсонського міського голови Володимира Сальда побила журналіста газети «Свободный выбор» Дементія Бєлого. Для журналістів ці факти стали черговими ознаками згортання свободи слова в Україні.
На жаль, на сьогодні трагічну сторінку вбивства журналіста Гонгадзе так і не перегорнуто. Оприлюднена Генпрокуратурою інформація — це, звичайно, добре, але, скоріше, вона являє лише 10% від повного розкриття вбивства. Чи спроможна сьогодні влада очиститися? Адже глибина морального розкладу така, що навряд чи хтось спроможний вивести її на нормальний рівень.
ДОВIДКА «Дня»
У в’язниці відбувають свої терміни виконавці вбивства Георгія Гонгадзе: співробітників міліції Валерія Костенка й Олександра Поповича засуджено до 12 років, а Миколу Протасова — до 13-ти років позбавлення волі. У справі Подольського також несуть покарання лише виконавці: полковник Микола Наумець і майор Олег Мариняк отримали три роки позбавлення волі за перевищення службових повноважень.
В остаточній редакції постанови про притягнення організатора вбивства Гонгадзе Пукача як обвинуваченого йому пред’явлено звинувачення за частиною 2 статті 365 чинного Кримінального Кодексу, а також за частиною 3 статті 166 і пунктами «а» й «і» статті 93 Кримінального Кодексу в редакції 1960 року. Максимальна санкція, передбачена цими статтями, — довічне ув’язнення.
Пункту «і» статті 93 Кримінального Кодексу в редакції 1960 року — «умисне вбивство за обтяжливих обставин, здійснене за попередньою змовою групою осіб або організованою групою».
Пункт «а» статті 93 Кримінального Кодексу в редакції 1960 року — «умисне вбивство за обтяжливих обставин, здійснене за замовленням».
Частина 3 статті 166 Кримінального Кодексу в редакції 1960 року — «перевищення влади або посадових повноважень, якщо вони спричинили тяжкі наслідки».
Частина 2 статті 365 чинного Кримінального Кодексу — «перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або болючими й образливими для особистої гідності потерпілого діями, за відсутності ознак тортур».
Слідство встановило, що роль Олексія Пукача в організації вбивства Георгія Гонгадзе й викраденні Олексія Подольського була ключовою. Журналістів підібрали під виглядом таксі. У нім були Пукач і співробітники МВС. Далі Гонгадзе і Подольського вивезли за межі Києва, де їм погрожували, їх душили, били. Подольського — залишили в живих, Гонгадзе — убили. Обома операціями керував Пукач.
На початку листопада 2000 року в Таращанському лісі Київської області було знайдено обезголовлений труп Гонгадзе (упізнали рідні, довела експертиза). Після затримання Пукача, він повідомив слідчих, де похована голова вбитого журналіста (експертиза показала, що це рештки вбитого).
Роль Кравченка в убивстві Гонгадзе в постанові описано так:
«...Приблизно 13-14 вересня 2000 року в своєму службовому кабінеті в місті Києві по вулиці Богомольця, 10 міністр внутрішніх справ Кравченко Ю. Ф. усно віддав начальникові ГУКП МВС України Пукачу О. П. явно злочинний наказ — убити журналіста Гонгадзе Г. Р., для припинення таким чином його журналістської діяльності».
«Пукач О. П., діючи з особистої зацікавленості й кар’єрних міркувань, не бажаючи ускладнювати взаємини з керівником МВС України, а також розраховуючи здобути прихильність Кравченка Ю. Ф. й отримати підвищення по службі й підвищення спеціального звання працівника міліції, погодився виконати наказ Кравченка Ю. Ф., тобто на замовлення вбити Гонгадзе Г. Р.», — також ідеться в постанові слідчого.
Опріч того, у постанові сказано, що Кравченко також віддавав наказ на викрадання й здійснення насильства над помічником депутата Сергія Головатого Олексієм Подольським, аби спонукати його припинити опозиційну діяльність.
Нагадаємо, Юрія Кравченка було знайдено мертвим на своїй дачі 4 березня 2005 року з двома вогнепальними пораненнями в голову, зробленими зі зброї різного калібру. Того дня він повинен був прийти в ГПУ на допит у відновленій після помаранчевої революції «справі Гонгадзе». Офіційна версія: наклав на себе руки.
Київська незалежна медіа-профспілка закликає рідних покійного міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка в справі вбивства журналіста Георгія Гонгадзе опротестувати позицію слідства, що полягає в тому, що Юрій Кравченко був лише єдиним замовником убивства.
ТИМ ЧАСОМ
Колишній президент України Леонід Кучма назвав справу про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе міжнародною провокацією. «Це міжнародна провокація, щоб Україну скомпрометувати. П’ять років ні мені життя не давали, ні Україні!», — сказав другий президент країни. За словами Кучми, за організацією справи зникнення журналіста стояли іноземні спецслужби, і це відомо.
