Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЗАПИТАННЯ «Дня»

Приватизація-2005: за рахунок чого поповнюватиметься бюджет наступного року?
14 вересня, 2005 - 00:00

Новий уряд, схоже, не має наміру використовувати один із козирів колишнього — реприватизацію. Як пообіцяв виконувач обов’язків прем’єр-міністра Юрій Єхануров, слово «реприватизація» зникне з політичного лексикону. Учора ж прем’єра підтримала навіть член СПУ, глава Фонду Держмайна Валентина Семенюк. Нагадаємо, передвиборний бюджет- 2006 передбачається виконати за рахунок перепродажу НЗФ, «Криворіжсталі». Якщо Тимошенко мала намір довести ці справи до кінця, то тепер ясності менше. А розраховувати на приватизацію інших ще «чистих» підприємств державі не доводиться — інвестори поки що не готові вкладати масштабні кошти в українську економіку. Як же уряду вдасться залатати прогалину в бюджеті і наскільки здійснима програма приватизації? На це запитання «Дню» відповіли експерти у сфері економіки.

Олександра КУЖЕЛЬ , президент аналітичного центру «Академія»:

— На сьогодні Юрій Іванович опинився в дуже важкій ситуації з приватизаційною програмою-2005. Він отримав катастрофічно важкий бюджет. Дуже велика заборгованість із пенсійного фонду, дуже велика заборгованість із бюджетників, тож йому доведеться добряче посушити голову над тим, як викрутитися з цієї ситуації. Навіть великий продаж держвласності не врятує ситуації, і вони шукатимуть інші джерела фінансування. Наприклад, можуть взяти позику або випустити облігації. Але приватизацією залатати прогалину не вдасться.

Звісно, вони намагатимуться виконати програму приватизації-2005, дуже поспішатимуть, однак, я вважаю, що вона їх не врятує. І вони на неї особливих емоцій і не витрачатимуть. Ну, зароблять вони мільярд чи два, чи три — такі цифри нічого не дадуть. І завадять їм продавати те, на що просто забракне часу домовитися. Насправді, будь-яка приватизація — банальні підкилимові домовленості, і жодні аукціони, відкритий продаж ситуації не змінять. Так було з самого початку і нічого не змінилося. Зараз же їм треба насамперед закрити питання про корупцію в приватизації. Я можу дати свої рекомендації: зажадати роздруковку телефонних переговорів судів і Ради національної безпеки й оборони та подивитися, скільки разів на день із РНБО телефонували в суди, особливо Печерський, що якраз займається питаннями приватизації. Це допоможе вирішити багато недомовленостей.

А ось у 2006 році бюджет поповнюватиметься переважно за рахунок продажу неефективних державних підприємств. Тоді план виконати вдасться. При уряді Єханурова буде продано все. Він дуже добре знає законодавство, а питання часу вже проблемою не буде. Думаю, що до середини наступного року на продаж буде виставлено все, що можна.

Олександр РЯБЧЕНКО , директор Міжнародного інституту приватизації, управління власністю й інвестицій:

— Якщо «Криворіжсталь» буде продана знову, програму приватизації буде виконано на сто відсотків. Якщо цей гігантський комбінат продати не вдасться, програму не буде виконано взагалі. Надія залишається на те, що уряд, який зараз перебуває у відставці, оголошуючи конкурси з такими важковиконуваними умовами, все-таки домовлявся з конкретними інвесторами, яких вони влаштовували, і вони погоджувалися бути потенційними покупцями. Тоді все буде нормально. Ми отримаємо за «Криворіжсталь» не менше 5 млрд. грн. і фактично план надходжень буде виконано.

За рахунок конкурсного продажу бюджету вже не наповниш — часу не залишається. Можна буде продавати на фондовій біржі невеликі пакети акцій інвестиційно привабливих підприємств. Це досить великі гроші, однак таким шляхом дірки в бюджеті не закриєш. Оптимальним виходом буде введення доплати за раніше приватизовані підприємства за заниженими цінами, про що говорили Президент і виконувач обов’язків прем’єра. Якщо це буде зроблено оперативно й оперативно проведено через парламент, тоді до кінця року можна буде зібрати 7 млрд. грн. Вони будуть зараховані як прибутки від приватизації, оскільки провести ці прибутки через іншу статтю неможливо. Уряду Єханурова доведеться піти на цей крок навіть не стільки заради грошей, скільки через необхідність зберегти обличчя перед людьми, якщо вже він вирішив відмовитися від реприватизації. По суті, в суспільну свідомість уже заклали переконання в тому, що олігархи розкрали народне надбання. Тому в процесі реприватизації крапку ставити треба, але не можна просто відійти убік. Доплата вирішить цю проблему: замість судових процедур покупці останніх трьох років визнають, що купили за заниженою ціною, і компенсують різницю. Тим паче, якщо такої крапки не поставлять, ніхто не зможе гарантувати, що після парламентських виборів ситуація з «Криворіжсталлю» та НЗФ не повториться і реприватизація не почнеться знову.

Віталій ХОМУТИННИК , народний депутат:

— Ситуація досить розпливчаста, оскільки в програмі приватизації на цей рік визначено цифру приблизно 7 млрд. грн. , а на сьогодні її виконали менше ніж на 10%. Поки що, приватизуючи підприємства, вдалося заробити тільки близько 500 млн. грн. , і це лише тоді, коли на початку року група СКМ купила вугільне об’єднання. Потім почалися скандали, розмови про реприватизацію та показові процеси над великими підприємствами. Усі приватизаційні процеси завмерли, і чи вдасться виконати цю програму хоч би на половину — це ще велике питання. Водночас екс-прем’єр-міністр стверджувала, що вони готові зібрати 50 млрд. грн. за приватизацію. А в понеділок на презентації бюджету виконувач обов’язків міністра фінансів Віктор Пинзеник озвучував тезу про те, що будуть залучені до бюджету 19—24 млрд. грн. додаткових прибутків від приватизації і, попрошу відзначити, реприватизації. «Криворіжсталь» дасть 12—15 млрд., Нікопольський завод феросплавів — 1 млрд і Северодонецький «Азот» — 2 млрд. Тобто всі ці доходи були озвучені на засіданні Кабміну, і нам дали зрозуміти, що поповнити бюджет уряд розраховує за рахунок реприватизаційних процесів.

Чесно кажучи, я сумніваюся в тому, що така програма приватизації буде виконана, оскільки зараз інвестори — і вітчизняні, й іноземні, — дуже налякані, і навряд чи хтось піде купувати навіть найменшенький свічковий заводик, поки ситуація в країні не стабілізується.

Михайло ЧЕЧЕТОВ , екс-голова Фонду держмайна:

— Я дуже давно знаю Юрія Івановича Єханурова. Це дуже розумна та зважена людина, грамотний економіст, професіонал, який як ніхто інший знає тонкощі приватизації. Він зробив правильну заяву про те, що треба заспокоїти всіх інвесторів, геть забути про реприватизацію та в спокійному режимі займатися ринковою трансформацією і здійснювати приватизаційні процеси. Якщо Єхануров, колишній глава Фонду держмайна, буде прем’єром, це заспокоїть інвесторів і надихне на прихід інвестицій в Україну. Ніхто не квапитиме подій, але і дурниць жодних не буде. Усе робитимуть грамотно, без політичної підоснови, зважаючи на інтереси держави та покращання інвестклімату.

Насамперед сядуть за стіл переговорів із власниками реприватизовуваних підприємств, укладуть мирову угоду. У контексті мирових угод будуть розроблені певні компенсаційні механізми. Щодо Нікопольського феросплавного достеменно буде мирова угода. Тут простіше, оскільки ще не оголошений конкурс, об’єкт не виставлений на продаж. Можливо, ухвалять рішення про припинення конкурсу по «Криворіжсталі» й акції повернуть колишньому власнику.

Мирові угоди — це нормальне вирішення конфліктів, що не завдає збитків інтересам держави та не позначається негативно на інвестиційному кліматі України. Не виключено, що доплати за мировими угодами частково забезпечать надходження до бюджету.

Олександр ПАСХАВЕР , президент Центру економічного розвитку:

— Якщо прем’єр-міністром буде Юрій Єхануров... Він же професіонал у сфері приватизації, отже, ціла низка запитань відпаде. Дивні кульбіти демонструє приватизація за останній рік: від цілковитої заборони, до, на мій погляд, зайвого поспіху з приватизацією. Тому я сподіваюся, що процес увійде в законне, планомірне русло.

Але в 2005 році нічого вже від приватизації не буде. Не виключено, що гроші будуть отримані від повторного продажу «Криворіжсталі». За термінами це цілком можливо. А що стосується саме приватизації, а не реприватизації — ну, списку підприємств, їхнього продажу тощо, — то мені здається, що користi не буде.

А в 2006-му, якщо триватиме планомірна робота виключно згідно із законом, то цілком реально будь-яку суму отримати. Тільки б усе було зроблено заздалегідь, процедурно правильно — і немає проблем. Залишається тільки поставити підприємства на конкурс і продати їх.

Марина БРИКИМОВА, Наталія ГУЗЕНКО, «День»
Газета: