Ксенія ЛЯПІНА , голова Ради приватних підприємців України:
— Головне побажання податківцям — бути більш людинолюбними і завжди пам’ятати, що платник податків — це головна фігура, яка наповнює бюджет. Тому знищення будь-якого платника податків — незалежно від того, з яких причин воно відбувається — це завжди втрата для держави. Пріоритетом №1 має бути збереження кожного платника податків і попередження будь-яких порушень. Останнє досягається не за рахунок посилення контролю, а шляхом проведення роз’яснювальної роботи, агітації про користь сплати податків. Під натиском Всесвітнього банку податкова почала працювати в цьому напрямі, однак не відмовилася і від звичної функції — силового тиску. Це нагадує радянські часи, коли в газеті «Правда» читали одне, а в житті бачили зовсім інше. Сьогодні, на жаль, цивілізованих відносин між податківцями та малим і середнім бізнесом ще немає. Вони лише проглядаються у якійсь невизначеній перспективі. Податковій потрібно спрямувати основні зусилля на виховання власного персоналу в дусі поваги до платника податків, у дусі презумпції його невинності. А решта докладеться, оскільки є вторинним. Адже за нормальних налагоджених відносин платник податків не боїться податкової, і в цих умовах усі питання вирішуються цивілізовано.
Галина ЄРЕМЕНКО , заступник директора школи «HRM» Києво-Могилянської бізнес-школи:
— Нехай у податківців усе буде добре — і не лише на свята, а щодня. Їх треба зрозуміти: вони теж люди, і у них є проблеми, обмеження та бар’єри, через які вони не можуть просто переступити. А нам усім можна побажати хорошої держави, яка створила б такі умови, за яких податківцям і платникам податків буде приємно працювати разом. Наприклад, як в одній із західних країн, де всерйоз говорять про «клієнтоорінтованість» податкової інспекції. Здавалося б, звучить дещо дивно, тому що завдання одних — узяти побільше грошей до казни, а інших — сплатити меншу, оптимальну, за їхніми мірками, суму. Насправді в цьому немає протиріччя. Напевно, багато ще залежить від ступеня зрілості самої держави.
Станіслав ШКАТОВ , директор консалтингового агентства «Шкатов & Ващенко»:
— Побажання одне: треба спростити систему оподаткування і ввести податок з обігу. Все йде від податкового законодавства, згідно з яким і працюють податківці. В рамках законів плодяться тисячі інструкцій та роз’яснень. Чим простішими будуть закони, тим краще працюватиме податкова. Якщо ввести податок з обігу, не знадобиться ні 145 звітів, ні 245 інструкцій, ані заповнення ще восьми «пустографок».
Олександр НАРБУТ , заступник голови Спілки платників податків України:
— Передусім хочу побажати податківцям встановлення цивілізованих відносин iз платниками податків, за яких кожна з сторін чітко розуміла б свою місію і усвідомлювала, що головне — це успішна та ефективна робота всіх суб’єктів, які є основою для формування національного добробуту і відповідно державного бюджету. Це — головне моє побажання. Керівникам податкової я побажав би також високої правової культури й суворого дотримання податкового законодавства, більше проявляти ініціатив, спрямованих на удосконалення цього законодавства. Курс, взятий податківцями на мінімізацію їхніх зусиль, затрачуваних на акумулювання податків, привів до того, що чисельність податкової буде істотно скорочено. Залишаться лише високі професіонали, яких ми з задоволенням щорічно вітатимемо з їхнім професійним святом.
Зіновій БЕРМЕС , уповноважений Держкомпідприємництва у Львівській області:
— Насамперед податківцям можна побажати хороших законів. Коли закони чіткі і не переобтяжені текстом, працювати легше. Податкова система в цивілізованій країні базується на трьох простих речах: зрозумілість податкового законодавства, доступність податків та інтерес держави. Якщо всі складові у нас будуть присутні, то й економіка розвиватиметься ще інтенсивніше. Думаю, цього хоче кожна нормальна людина.
Алла ДІДУХ , профорг речового ринку, правозахисниця на громадських засадах:
— Податкова служба у нас в основному сприймається як орган, який перевіряє та карає. Між тим дуже часто приватним підприємцям не вистачає консультативної допомоги. На жаль, цей напрям у роботі податківців ще погано налагоджено. Потрібно визнати, що загалом податкова працює зараз набагато цивілізованіше, ніж це було раніше. Хотілося б лише побажати, щоб усі її співробітники ставилися сумлінно до своїх службових обов’язків і не виходили за рамки законності. Тоді все буде нормально.
Олег ІВЧЕНКО , голова Конгресу приватних роботодавців, академік:
— Податківцям я хотів би побажати справедливого ставлення до платників податків. Друге моє побажання: в разі, якщо податківці застосовують до платника податків якусь санкцію, яка не є правомірною, то така сама санкція має бути застосована особисто до того податківця, який завинив. У всьому світі це називається дзеркальною відповідальністю. Гадаю, якщо вона у нас буде, то матимемо найкращу в світі податкову службу. Стосунки між бізнесом і податковою обов’язково мають бути партнерськими. Але хочу підкреслити: партнерство — це не означає, що ми їм винні все, а вони нам — нічого. Бо ми є платниками податків і за рахунок наших податків існує податкова служба, так само як і всі органи державного управління. Тому нам хотілося б, щоб ці відносини були партнерськими й головним був би той, хто платить, а не той, хто доглядає, як платять.
Олександр ОЛІЙНИК , директор Інституту реформ:
— Можна побажати податківцям частіше згадувати класичну філософську дилему: що з’явилося першим — курка чи яйце, а відтак замислитися, хто є важливішим для суспільства — платник податків чи той, хто їх збирає. Здається, у нас про це не думають. Тому «перетягування канату» триватиме доти, доки обидві сторони не зрозуміють, що не буває переможця у цьому вічному змаганні, що незважаючи на уявний антагонізм, це дві органічно з’єднані сторони одного процесу. За всю історію людства жодна держава не могла існувати без податків. Особливо ця державна функція розвивається нині, на початку третього тисячоліття, коли економіка кожної розвиненої країни стає все більш соціально орієнтованою, що вимагає від суспільства постійно зростаючого обсягу фінансових ресурсів.
Однак навіть в ім’я загального суспільного блага не можна різати курку, яка несе золоті яйця, інакше в умовах глобалізованого світу вона буде нестися в іншому місці, де господар створив для неї кращі умови. Й тому тим, хто формує державну податкову політику, і тим, хто її реалізовує, я б щиро порадив: «не зашкодь».
