Геннадій ПАЛЬШИН , директор головного навчального центру «Укртелеком»:
— Суспільство, із цілком зрозумілої причини, налякане чорнобильською трагедією — «мирний атом», нарешті, показав своє істинне обличчя та можливості. Однак, я вважаю, що не можна кидатися з крайності у крайність, тобто спочатку розвинути атомну індустрію, а тепер намагатися різко її позбутися. Адже Україна має запаси вугілля й урану, і для того, щоб принаймні відносно бути незалежною в енергоносіях, атомну і теплову енергетику їй все-таки доведеться розвивати і використовувати. Інша річ, що давно вже потрібно почати думати про зменшення негативного впливу атомної енергетики на навколишнє середовище, адже проблема глобального потепління й забруднення водних ресурсів постає в останні роки надто гостро. Тому, я вважаю, що Україні слід би приєднатися до розробок, подібних до тих, які ведуться в Росії спільно iз США. У даний момент росіяни розробляють принципи роботи станцій на низькозбагачуваному паливі та протіканні регульованих за допомогою певних прискорювачів реакцій. Іншими словами, такий спосіб нагадує появу світла у житлових будинках — якщо потрібна енергія, прискорювач викликає реакцію, якщо потреби в ній немає, процес можна припинити. Американці на додаток до цього розробляють іншу ідею — зробити відпрацьоване паливо нерадіоктивним. Принцип той самий — радіоактивні елементи розкладаються згодом самі по собі, тільки цей процес займає безліч років, однак за допомогою прискорювачів його можна значно скоротити. На жаль, Україна не приєднується до подібних розробок. Ми відстали навіть від Кореї, у якій приблизно така ж кількість реакторів, однак уже є власні розробки паливного циклу.
Щодо ядерної зброї, думаю, ми поквапилися з її вивозом. Однак те, що зроблено, змінити вже не можна.
Гульбаршин МІМАНДУСОВА , старший науковий співробітник відділу соціальної експертизи Інституту соціології:
— Я дотримуюся третього погляду. Очевидно, що перед Україною сьогодні стоїть ряд проблем, від розв’язання яких залежить її майбутнє. Виходячи з економічної доцільності, на мій погляд, більшу увагу необхідно приділяти розвитку не атомної енергетики чи ядерного озброєння, а інших, більш важливих галузей економіки (не кажучи вже про культуру, науку і т. ін.). Правда, атомні станції також досить вигідні. Однак тут не треба забувати про психологічний чинник. Я думаю, що всі, хто пережив Чорнобильську катастрофу, повинні були всерйоз задуматися про можливі наслідки будівництва атомних станцій. На мій погляд, більшу увагу варто приділяти іншим, наприклад, альтернативним, способам отримання енергії. До речі, ми недавно проводили опитування на цю тему і більшість респондентів також вважають досить небезпечним розвиток атомної енергетики.
Щодо зброї взагалі, а ядерної зброї особливо, то я пацифіст. Мені здається, що зараз людям саме час подумати не про війну, а про мир. Крім того, виходячи з тих же економічних реалій, перед нашою країною зараз стоїть ряд набагатоважливiших проблем.
