Анатолій МАТЕШКО, режисер:
— Це запитання дуже відповідальне і, гадаю, що якби ви мене спитали про це років iз п’ять назад, то я, мабуть, відмовився б. Сьогодні, я гадаю, мені вистачить досвіду і розуміння важливості цього моменту, оскільки зараз в судах здійснюється дуже багато якихось помилок. Я не розбираюся, з яких причин, але у мене є інформація, що таких помилок досить багато. Отже, страждає багато невинних людей, а ось присяжні все ж таки створюють якийсь заслін чи фільтрацію від несправедливих ухвал, які виносяться судами. Присяжні — це люди, які не зацікавлені у вироку. Це дуже важливий інститут, і, звичайно, треба було б його запровадити. Якби мені запропонували, я, розуміючи всю важливість і відповідальність цієї діяльності, погодився б. Адже це один із інститутів і елементів демократичного суспільства.
Володимир ПАНІОТТО , доктор філософських наук, директор Київського міжнародного Інституту соціології:
— Так, погодився б. Це нормальна система, яка відпрацьована в різних демократіях протягом багатьох років. Вона добре працює, наскільки я собі її уявляю. Я вважаю, що це потрібно підтримувати.
Я якийсь час вів наукову роботу в університеті Дж. Гопкінса (Балтимор, США). Один із культурних шоків, який я там відчув — це ставлення американців до громадської роботи, вони нею активно займаються. Тому бути в ролі присяжного для них — це громадянський обов’язок. І це, на мій погляд, правильно.
Звичайно ж, для нашого суспільства в цьому плані існують проблеми: це, наприклад, і рівень культури, і рівень толерантності і подібне. Наприклад, за результатами опиту, який провадився в усьому світі, більшість людей все ж виступають за страту. Тому існує небезпека довірити долю людини прихильникам радикальних заходів.
Світлана МАКСИМОВА, головний редактор газети «Юридична практика»:
— Ні, не погодилася б. Бути присяжним — значить бути неупередженою людиною. Мене більше приваблює позиція захисника, хоча, звичайно ж, я вибирала б, кого мені захищати, виходячи з своїх моральних переконань.
З погляду інституції, то ідея дуже хороша, але її не треба сліпо копіювати. Дуже потрібно спочатку під це підвести законодавчу базу, можливо, спершу це потрібно випробувати в окремих областях і подивитися, як це працюватиме, оскільки для нашого суспільства ця інституція є новацією. Її запровадження потрібно робити продумано й поступово, а не в наказовому порядкові, як у нас люблять практикувати, і, природно, не за всіма категоріями злочинів.
І, крім того, є ще один дуже важливий чинник — це захист цих людей. Я боюся, що присяжні будуть незахищені від незадоволених елементів кримінального світу. На сьогоднішній день наша держава не в змозі абсолютно забезпечити безпеку людей, які погодилися б бути в ролі присяжних.
Це прогресивна інституція для розвитку демократії, але її запровадження треба дуже чітко співвідносити з іншими ланками судової системи, а також — враховуючи особливості недавньої реформи судової системи.
