Якими будуть головні ознаки парламентської передвиборної кампанії?
Олександр ДЕРГАЧОВ, головний редактор журналу «Політична думка»:
— Україна швидко просувається шляхом отримання власного досвіду виборів, нарівні із цим інтенсивно дозріватимуть передвиборні стратегії і технології. Найближчі парламентські вибори перебуватимуть під жорсткішим контролем виконавчої влади, ніж це було 1998 року. Це буде пов’язано із цілеспрямованим і дуже обдуманим використанням адмінресурсу, який повинен буде забезпечити не просто «потрібну» більшість, але більшість, яка буде зручною саме для нинішнього стану влади. У зв’язку з цим той набір фінансово-політичних сил, який сьогодні має місце в парламенті і який спробував себе в «більшості», а потім спробував узяти під контроль уряд, — не має гарантованих симпатій із боку Банкової. Тільки частина, можливо, велика частина, цих угруповань розглядається як досить зручна структура для Президента. Значить, не всі отримають доступ до адміністративного ресурсу.
У той же час очевидно, що в Україні немає передумов для формування такої схеми парламенту, яка виникла в Росії, і такого спонтанно виниклого «Единства», єдиної партії влади в Україні не вийде. Можливо, буде створено два-три блоки, які використовуватимуться владою і які користуватимуться адмінресурсом. Ми бачимо, як формуються ці блоки: проект Пустовойтенка, проект Плюща. Не виключено, що їхня ініціатива буде кимось перехоплена, і ще важко вести мову про ті комбінації, які будуть реально можливими. Коли доведеться формувати партійні списки, протиріччя серйозно загостряться.
Залишаються досить популярними комуністи, і з ними буде провадитися робота, спрямована на те, щоб вони були керованою опозицією, яка вбирає в себе основну масу протестного електорату. Обидва Рухи і ПРП будуть поставлені в такі умови, коли вони не будуть жорстко опозиційними, коли вони будуть змушені стримувати свої критичні настрої і, можливо, під них або за їхньої участi буде створено якусь коаліцію для Ющенка, якого також буде використано для стабілізації влади і зменшення кількості непримиренних опозиціонерів.
У кінцевому результаті, думаю, що ми матимемо керований і з обмеженими політичними функціями парламент. А з його ж допомогою буде здійснено конституційну реформу, яка закріплюватиме це становище. Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ, директор Київського центру політичних досліджень та конфліктології:
— Прогнози нині робити дуже важко, бо основні протидіючі сили цих змагань ще не з’ясовано. Цього разу дуже багато залежатиме від того, як підуть різні сили на вибори, тоді й сама ідеологія передвиборної боротьби може суттєво змінитися. Буде єдиний правий блок чи не буде? Чи очолюватиме його Ющенко? Чи відбудуться блокування в центрі? Якщо так, то яким чином вони відбудуться? Єдине, що більш-менш зрозуміле, — це ситуація на лівому фланзі, де одноосібно йтимуть комуністи, йтиме Вітренко і йтиме Мороз. Усі вони мають шанси, і буде відповідна боротьба. Кожен із них іде зі своїми власними гаслами, звичайно, опозиційними, з різними модуляціями цієї опозиційності. У комуністів буде гасло «Без Кучми та Ющенка», у Мороза — «Без Кучми». З боку правих будуть гасла проти «корумпованої влади», проти «олігархів».
Лінії протистояння будуть між тими, які хочуть сьогодні змінити все рішучим чином, не пропонуючи, фактично, нічого конструктивного. Тут будуть і ліві, і праві. Із другого боку, вестиметься боротьба в центрі, де, можливо, формуватиметься нова конструкція або нові зародки майбутньої партії влади і партії опозиції — ймовірно, два чи три блоки, які можуть конкурувати за те, щоб бути при владі, а інші — за можливість опанувати владу іншим разом. І між ними може сформуватися конкуренція, яка діє в цивілізованому демократичному європейському світі, де є консерватори та ліберали. Щось подібне може виникнути із часом у центрі, але тепер усе перебуває лише в зародковому стані.
Микола ТОМЕНКО, директор Інституту політики:
— Нинішні вибори будуть унікальними в тому сенсі, що виникла ціла низка додаткових ліній конфлікту. Традиційна лінія конфлікту, ідеологічна, — я маю на увазі протистояння лівих прокомуністичних політичних сил та національно-демократичних сил, — буде мінімізована, оскільки ідеологічні партії лівої чи правої орієнтації працюватимуть на мобілізацію своїх ідеологічно визначених прихильників. Головна боротьба, хоч як це дивно, розгортатиметься в центристській частині між виборчими блоками й політичними партіями. Вони, умовно кажучи, претендуватимуть на легітимних представників партії влади або взагалі влади. Можна спрогнозувати появу олігархічного блоку партій влади та адміністративного блоку партій влади, крім того, не виключено, може виникнути партійний список, який очолюватиме прем’єр-міністр Анатолій Кінах. Може виникнути ситуація, коли ті політичні партії, які сформували уряд та які працюють із Президентом, будуть розділені на три угруповання й об’єктивно вони конкуруватимуть між собою за використання адміністративного ресурсу, фінансових можливостей, інформаційного ресурсу. І навіть, якщо офіційно вони не будуть активно боротися одне проти одного, то реально вони будуть достатньо серйозними супротивниками і боротьба між ними буде надзвичайно серйозною. Це перша відмінність цих виборів від попередніх. Другою особливістю є те, що домінуватимуть виборчі блоки, а не політичні партії. Значною мірою це буде протистоянням виборчих блоків. Третя особливість — вперше буде провадитиметься боротьба за те, щоб провідне місце зайняли не комуністи, а інша політична сила. Четвертою рисою буде те, що переважатимуть негативні, або брудні, політичні технології. Абсолютна більшість політичних сил пропагуватиме не стільки свої політичні ідеї, скільки послаблюватиме своїх конкурентів по електоральному полю. Останньою особливістю є те, що об’єктивно ці вибори будуть найдорожчими. Усім не вистачить місця в партійних списках, тому значна кількість претендентів буде приречена йти в мажоритарні округи. Конкуренція в мажоритарних округах дуже впливових постатей викличе залучення великого фінансового ресурсу.
