— Що особисто ви хотіли б підтримати як платник податків або, скажiмо, iнвестор-меценат: будівництво нового пам’ятника чи збереження природного заповідника? Чому?
Мирон ПЕТРОВСЬКИЙ, культуролог, письменник:
— Безперечно, збереження заповідника, а не спорудження нового пам’ятника. Рятувати зараз потрібно те, чому загрожує велика небезпека. Наша українська природа і так уже дуже пошарпана, потребує дбайливої охорони хоча б того, що нам після всіх цих світових чорнобильських воєн залишилося. Адже, по суті, небезпека загрожує й нашій Землі. Куди ж ми подінемося, якщо Землі не буде? Стосовно ж пам’ятників, то пам’ять, на мій погляд, можна берегти й без пам’ятників, особливо якщо йдеться про пам’ятники у стилі ледь забарвленого з національним відтінком соціалістичного реалізму.
Михайлина КОЦЮБИНСЬКА, літературознавець:
— Звичайно ж, я за підтримку нашого довкілля. Бо пам’ятник має сенс тільки тоді, коли він вінчає гідне природне оточення. Пам’ятник може мати якісь пріоритети тільки в тих випадках, коли він є справжнім витвором мистецтва, який дійсно необхідний, який зростає з потреб людей. Якщо пам’ятник непередчасний і неофіціозний, тоді він впишеться в природне середовище.
Сергій і Марина ДЯЧЕНКИ, письменники:
— Певна річ, природний заповідник, бо це вже побудовано, створено природою до нас і є непоправним, якщо ми його втратимо. Те, що ми втрачаємо внаслідок нашого варварства до природи, на жаль, подальші покоління ніяк не зможуть відновити. Хоча, в принципі, і захист природи, і будівництво нового пам’ятника — справа однаково благородна. Тут доводиться робити вибір з кров’ю в серці.
