— Мабуть, я відповім не дуже оригінально, але найчастіше я запитую себе — скільки мені залишилося жити? Чи встигну я здійснити всі свої бажання і плани. Їх так багато, що, здається, для їх реалізації необхідний фантастичний термін. На жаль, інколи я відчуваю, що мої надії не справдяться. Я ловлю себе на відчутті, що стаю дедалі песимістичнішим. А постійний мінор, навіть за спостереженнями фізіологів, укорочує життя. Через що виникають депресії? Від усвідомлення того, що інтелігенція опинилася на життєвому узбіччі. Державу вона абсолютно не цікавить. Очевидно, нашій владі, справді, зручніше мати справу з криміналітетом і дикунами. Людина, яка горбом заробляє собі на життя, сьогодні взагалі не в шані. Хороводять спритники й пройдисвіти. І від цього твоє завтра видається дедалі сумнішим і хисткішим. Можливо, і мої особисті плани були б надійнішими, якби в країні панувало розуміння, що наше суспільство не просто деградує, а загине, якщо в ньому вимре інтелігенція.
№232 03.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
