Наскільки реальним виглядає досягнення Україною своєї стратегічної мети — інтеграції до Європейського Союзу?
Дмитро ВИДРІН, директор Європейського інституту інтеграції та розвитку:
— Сьогодні йдеться не про реальність європейської інтеграції України, а про її терміни. Досягнення цієї мети є не лише реальним, але й абсолютно неминучим. Навіть якщо Україна, як Івасик-Телесик, упиратиметься ручками-ніжками, то раніше чи пізніше загальносвітові тенденції глобалізації внесуть її до Європи силою. У Гегеля є дуже гарна фраза: «Того, хто згоден, доля веде, а того, хто чинить опір, — тягне». Хотілося б, щоб Україна йшла до Європи під руку з долею, а не щоб її втягували за волосся, силою та вибоїнами.
Сьогодні треба говорити не про кінцеву мету, а про етапи, способи й головне — час її досягнення. Діапазон часових рамок залежить від нас. При сприятливому сценарії цілком можна було б за п'ять років опинитися в Європі. Але я сьогодні не бачу достатньої активності для цього. Наприклад, в Україні були уряди, які протягом двох років не займалися питанням вступу нашої країни до Світової організації торгівлі. А Україна не може стати членом Європейського Союзу, якщо не входитиме до СОТ. Сприятливий сценарій можливий, якщо працювати в режимі узгодження законів, умов, зусиль із європейськими тенденціями. Зважений сценарій відводить на шлях України до ЄС десять років. А найпесимістичніший говорить, що ми досягнемо мети приблизно 2020 року. Але це той сценарій, коли нас силою, за волосся потягнуть до Європи.