Байдужим до трагедії у Львові не залишився ніхто — ні світова громадськість, ні населення України. Однак деякі вітчизняні політичні сили відреагували по-своєму. Як відомо, від імені так званої «четвірки» (БЮТ, СПУ, КПУ, «Наша Україна») було оприлюднено заяву, в якій у авіакатастрофі звинувачувалася влада. Лідер комуністів Петро Симоненко також закликав до «відсторонення від влади сучасного режиму» (і це вже після того, як одним з перших заявив про неприпустимість політизації цієї страшної біди!..). А Український Народний Рух із притаманною «Нашій Україні» «послідовністю» наполягав, зокрема, на відставці нині діючого Кабінету Міністрів України.
На думку, зокрема, лідера партії «Демократичний союз» Володимира Горбуліна, на загальному тлі ці заяви виглядають як пошук політичного контексту там, де його немає. Про неприпустимість подібних спекуляцій заявив у четвер в Севастополі Президент України. За його словами, останні трагедії об’єднали український народ. «Проте, на жаль, є факти і прямо протилежного характеру, — маю на увазі спроби використати навіть таку жахливу трагедію, як львівська, для одержання політичних дивідендів і, якщо називати речі своїми іменами, робити політику на людському горі», — сказав Л.Кучма.
І перший віце-прем’єр України, голова урядової комісії по розслідуванню обставин трагедії на шахті імені Засядька Олег Дубина також засудив спроби використання, за його висловом, «цього нещасного випадку» в політичних цілях.
Чому все ж таки деякі політики не втримуються від спокуси спекуляції на горі співвітчизників? За відповіддю «День» звернувся до експертів, у тому числі й очевидців скнилівської трагедії.
Володимир МАЛИНКОВИЧ , директор українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень:
— Не личить серйозним політикам використовувати людське горе з політичною метою. Тим більше, що у жодного з тих, хто називає Президента відповідальним за події у Львові, немає досить вагомих аргументів для таких заяв. Інша річ, що критично слід ставитися до, скажімо так, радянської показушної системи, адже не таємниця, що традицію проводити показові виступи Військово-повітряних сил ми отримали у спадщину від радянського режиму.
Що стосується «Нашої України», БЮТ і СПУ, то у них, мабуть, немає впевненості в тому, що їхні акції протесту увінчаються успіхом, а тому вони намагаються максимально використати це велике лихо. Думаю, якби вони усвідомлювали всю трагічність випадку і були б зацікавлені в уникненні подібного в майбутньому, вони б вносили конструктивні пропозиції, а не деструктивні.
Більш-менш дієве вирішення проблеми запропонували тільки соціал-демократи, які заявили, що необхідно припинити проведення подібного роду показових виступів, а також інших небезпечних для населення України випробувань. Я вважаю, що це єдино правильний підхід. Занадто вже часто в Україні люди гинуть у мирний час. Рішення Президента припинити всі показові виступи, безумовно, правильне. Але цього, я думаю, недостатньо. Треба взагалі переглянути всю політику у сфері Збройних сил України. Нашій країні ніхто не загрожує, а отже, у нас немає необхідності розширювати свою армію. Треба покращувати підготовку військових, а їхню кількість просто зменшувати. У нинішніх умовах нам цілком вистачить 50—100 тис. чоловік для оборони держави. Якщо у нас немає пального для сотень літаків, отже, потрібно скорочувати нашу авіацію, та тільки так, щоб підготовка льотчиків від цього не страждала.
Дмитро КИСЕЛЬОВ, головний редактор інформаційної служби ICTV:
— Сьогодні в Україні й справді можна констатувати наявність тенденції спекулювати на чужому горі. Скажімо, після трагедії у Львові деякі політики, наприклад, Кузьмук, Тимошенко, Симоненко, намагаються це робити. Ці та ряд інших політиків роблять передчасні, нічим не підкріплені політичні висновки. Зокрема, вердикт Кузьмука про те, що не потрібно нікого ув’язнювати, у будь-якому випадку передчасний. А якщо політичні висновки зроблені на підставі неперевіреної інформації, то це свідчить про легковажність політиків. Зрештою, це і є їхнім діагнозом. Що ж стосується вимог відставки Президента, то це вже, мабуть, десь на рівні хвороби.
Скоріш за все, тут справа навіть не в політиках, а в тому, що люди вибирають цих політиків, тим самим дозволяючи себе купувати. Люди інвестують свої голоси в таких політиків, тоді як останні говорять те, що ми готові слухати. Пригадується, коли загинула принцеса Діана, то вся Англія стояла в довгому ланцюзі скорботи, і в англійців вистачило самокритичності та тверезості взяти значну частину вини на себе за оплату «послуг» папараці. Подібні аналогії можна провести і з Україною, яка будує своє майбутнє. Якщо ми інвестуємо в таких політиків, то, мабуть, самі страждаємо такою ж легковажністю. Нам потрібне серйозніше ставлення та розуміння того, що ми, все- таки, вимагаємо від наших політиків. Ми не усвідомлюємо, що політики мають бути для людей, а не навпаки.
Дмитро ВИДРІН, директор Європейського інституту інтеграції і розвитку:
— На жаль, у нас всі трагедії набувають політичного присмаку. Річ у тім, що ми живемо в суспільстві, де політика проникає в усі пори життя — і економічного, і соціального, і побутового. В свою чергу політики, які створювали систему причетності політики до всього, за таких трагічних обставин, як у Львові, за це розплачуються. Звісно, їм би хотілося, щоб політика керувала всім, а політики відповідали б не за все. А так не може бути. Інакше було б лише за умови існування в Україні громадянського суспільства, коли політика значною мірою відокремлена від багатьох сфер суспільства. А за існуючої ситуації саме діючі політики повинні нести відповідальніть за все, що відбувається в країні. Тому політизація навіть найтрагічніших тем неминуча.
За таких умов, коли головним є не реальні, а «показушні» результати, пишаються, на жаль, не рівнем заробітної плати офіцера, а кількістю шоу, проведених на воєнних полігонах. Тому, поки ми будемо хизуватися лжецінностями, а політика сприятиме цьому, політизація матиме місце, а політики і військові повинні будуть нести і нестимуть відповідальність.
Люба СОРОКІНА, спецкореспондент каналу «1+1» у Львові:
— Цю ситуацію кожен використовує як може, кожен повертає справу тим боком, яким йому вигідно. І не можна когось засуджувати за ту чи іншу реакцію, адже в будь-якому випадку то буде на їхній совісті. У кожного свої мотиви і не завжди їх одразу можна побачити. Ось, наприклад, нам, журналістам, дуже часто закидають, що ми робимо собі кар’єру на трупах, шукаємо сенсації. Але нам здається, що ми намагаємося допомагати людям шукати одне одного, повідомляємо про те, що сталося, намагаємось якось розрадити родичів потерпілих.
Заклики «четвірки» частково мають сенс, адже відповідальність за катастрофу мають нести і ті, хто безпосередньо винен, і ті, хто організовував це шоу, і вищі чини. Уряд теж має нести відповідальність за те, що люди гинуть у мирний час. Бо ж це не банальна ситуація на дорозі, а величезна, масштабна трагедія. Проте покарання для винних мають бути адекватними, а головне — дієвими, це не повинно перетворитись у банальну перестановку кадрів для «відмазки». Справа не в тому, чи піде Кабмін у відставку, чи ні. Треба щоб у майбутньому, років через 10 — 20, коли виростуть діти загиблих, у країні була зовсім інша ситуація. І щоб тоді, дивлячись архівні кадри, ці діти могли сказати, що справжні винні були покарані, і тепер повторення такої трагедії неможливе, бо люди навчилися на своїх помилках.
Взагалі, роблячи будь-які заяви з приводу львівської трагедії, політикам слід бути дуже обережними, щоб не травмувати і без того вже скалічену психіку дітей та родичів загиблих. Їхнi батьки не просто вмерли, їх тіла були понівечені. І діти подекуди бачили це на власні очі. Жах, коли трирічна дитинка розповідає, що бачила свою власну маму без животика і ніжок. Якою виросте ця дитина, що казатимуть їй люди, причетні до катастрофи?! Як виправдають себе чиновники перед родичами загиблих?! Як дивитимуться їм у вічі?! Ось що важливо. Ніколи не можна забувати про моральний і етичний боки справи.
Зараз у Львові тільки й мови, що про загиблих та про похорони. Людей, які перебувають у дуже пригніченому стані, не цікавлять заяви політиків.
Василь ШЕПЕТЮК, викладач політології Тернопільського педагогічного університету:
— Не потрібно надмірно політизувати трагічну тему, а тим більше спекулювати на ній. Історія сама розставить все на свої місця. А поки слідство не закінчене, робити поспішні висновки та висувати необгрунтовані звинувачення не варто. Однак завжди знаходяться політичні сили, які роблять спроби використати болючу проблему задля власних інтересів. Думаю, обставини складатимуться таким чином, що так чи інакше, а вже восени постане питання про відставку нинішнього уряду. Безумовно, ті сили, які в цьому зацікавлені, намагаються скористатися трагічною «нагодою» і «відігратися» на урядові.
