Євген ГОЛОВАХА, доктор філософських наук, головний науковий співробітник Інституту соціології:
— Я вважаю, що наше суспільство від цього тільки виграло. По-перше, 7 листопада — свято надумане і на фоні горя, яке прийшло за цим днем, святкувати особливо немає чого. На мій погляд, доцільніше було б зробити 7—8 листопада чимось на зразок днів пам’яті жертв радянського режиму. З іншого боку, два вихіднi дні для країни у такому стані, як у нас — непростима розкіш. Адже кризу можна подолати лише за допомогою інтенсифікації трудових зусиль усіх громадян, які будуть зацікавлені у роботі на благо собі. До нас поступово приходить розуміння цього і безглуздо було б розслабляти суспільство додатковими святами, нестачі яких ми, по-моєму, і так не відчуваємо. Зі скасуванням свят громадяни отримали можливість використати зайві два дні для роботи.
Дмитро ПОНАМАРЧУК, прес-секретар НРУ, головний консультант фракції:
— Суспільство, безумовно, тільки від цього виграло, тому що більшовики захопили владу методом терору, а таким чином, виходить, що у нас покоління виховувалися на тому, що відзначали дату перемоги терористів. Це «свято» вже в’їлося нам у гени і, на жаль, повинні пройти десятиріччя, щоб більшовицька печать витерлася повністю, і наші діти вже не згадували про колишню наявність такої дати. За відсутності таких свят ми будемо більше згадувати про релігійні. Наприклад, 8 листопада відзначається день святого великомученика Дмитра, про що у період святкування «червоних днів календаря» геть забули. Можливо тепер, завдяки тому, що 7 листопада вже не буде святкуватися у нашій країні, ми станемо більше приділяти уваги саме релігійним святам.
Левко ЛУК’ЯНЕНКО, голова УРП:
— Коли скасували святкування 7 листопада, наше суспільство тільки виграло. Це той день, коли вже диктатура більшовиків, що роздавила демократію у Росії, поширилася і в Україну. 7 листопада у нас перемогла тоталітарна ідеологія. Виявилося, що дев’ятимісячного періоду демократії недостатньо для того, щоб встановити у країні демократичну систему, і тому більшовикам без великих зусиль вдалося її роздавити. Для України, яка у найтрагічніші моменти своєї історії все ж завжди прагнула до демократії — це величезне нещастя. У цей день Україні одягли хомут на шию і відняли можливість говорити. Тому 7 листопада для нас, навпаки, траурна дата.
Мирослав ПОПОВИЧ, філософ:
— Скасування та запровадження свят — загалом дуже болісна процедура. Люди моментально звикають до свят і вони швидко стають традицією. Відтак будь-який «день рибалки» швидко починає сприйматися суспільством як зайвий привід для випивки. Що ж до дня жовтневого перевороту, то я думаю, що святом його назвати не може ніхто, адже з цього дня почався дуже дорогий та кривавий експеримент. Проте перекреслювати його повністю було б також неправильно, бо були не лише горе й страждання, була величезна модернізація суспільства, освіта, наука та й люди жили майже століття за такими правилами. Проте це не є тим святом, щоб радіти з нього. На мою думку, скасування було доцільним, але навіть найкращі наміри можна використати так, що від них буде гірше.
Леонід КРАВЧУК, народний депутат України:
— Наше суспільство поділене на різні категорії людей, багато хто вже починає мислити по-новому, але є дуже велика кількість тих, хто живе за старими стереотипами, традиціями. Не треба забувати, що в Україні понад 15 млн. людей похилого віку і для них Комуністична партія, Жовтнева революція тощо, — це символи, це їхня молодість, їхнє життя. Цим людям дуже довго нав’язували, що революція принесла всім рівність, братерство й щастя. Проте зараз, спираючись на відомі тепер історичні факти, ми вже знаємо, що все було далеко не так добре, як нам довго розповідали. Тому частина людей в Україні ставиться до цих свят спокійніше. На мою думку, добре, що ми позбулися ще одного ідола в особі традиції, до якої українці не мали жодного стосунку: її було нам нав’язано, адже революція розпочалася в Петербурзі. До того ж, для нас це завжди було якимось обов’язком, аніж святом. Я гадаю, що скасування свята допоможе нам виховувати нашу молодь у інших традиціях, побудованих на національних засадах і національній історії.
