Зиновій КУЛИК , політолог:
— Я не боюся світових катаклізмів, спровокованих конкретними людьми, оскільки форму захисту, певну протидію «всім миром» у цьому випадку можна знайти завжди. По-справжньому лякає мене людська зрада. Коли люди починають займатися спільною справою, декларують партнерство, а потім одна зі сторін завдає, образно кажучи, удару в спину. Від таких речей не застрахований ніхто, адже без певного рівня довіри співробітничати неможливо.
Дмитро ВИДРІН , директор Європейського інституту інтеграції та розвитку:
— Дуже боюся непередбачуваності майбутнього, конкретніше — його непередбачуваності в Україні. Сучасна модель розвитку нашого суспільства така, що людина не може створювати собі які-небудь життєві підпори, будувати кар’єру, накопичувати гроші без побоювання того, що в будь-який момент усе це знеціниться, «розвалиться». Жахливо, коли в державі не існує можливості реально що-небудь спланувати.
Костянтин РОДИК, головний редактор газети «Книжник-Ревю»:
— Мене лякає войовничий непрофесіоналізм, зведений на державний рівень, коли деякі закони пишуться дилетантами, які до того ж не бажають коректувати свої дії із професіоналами. Не так давно президент Росії заявив про те, що він розробляє систему, за якої всі законодавчі акти, котрі приймаються, узгоджуватимуться з порадами експертів у певних сферах. У Росії вже зрозуміли важливість цього моменту, у нас, на жаль, іще ні: приймаються «мертвонароджені» закони, які завдають більше шкоди, аніж змінюють ситуацію в країні на краще. Виходить, що середньостатистичний платник податків роками утримує розумову неспроможність, і це, дійсно, жахливо.
Тарас ВОЗНЯК , редактор журналу «Ї» (Львів):
— Єдина річ, якої я боюся, щоб зусилля людей, котрі все ще намагаються побудувати незалежну й демократичну державу, не виявилися марними. А також того, щоб ті невеликі, але безперечні досягнення, яких добилася Україна за 10 років «завдяки» вищезазначеному, не звелися нанівець. На жаль, це дуже актуально, оскільки, на мій погляд, від української «незалежності» на сьогодні залишилася сама тільки назва.
Семен ГЛУЗМАН , голова Асоціації психіатрів України:
— Найбільше мене лякає, коли перебування при владі поєднується з дурістю. Жахливо, коли країною керують люди- «двієчники» у своїй професії.
