Вчора практично в той же час, коли депутати 251 голосом випустили в довгу «імплементаційну» дорогу поїзд президентських поправок до Конституції, навздогін цьому Конституційний суд оприлюднив висновок щодо опозиційного законопроекту. В таких умовах це рішення має значення не для творців, а хіба що для істориків конституційного процесу.
Висновок полягає в тому, що найпринциповіша частина проекту Мороза — Головатого — про двопалатний парламент — визнана не до кінця виписаною, а відтак суд припинив провадження по цій частині законопроекту. А саме в ній, власне, і була «сіль» фокуса з оригінальним переосмисленням рішень референдуму, бо саме тут автори так трактували народне волевиявлення, що повноваження Президента виявилися значно обмеженими.
Неконституційним КС визнав пропоновані поправки, за якими народні депутати і сенатори могли притягатися до кримінальної відповідальності виключно за згодою Верховного суду.
Судді пояснили такий висновок, зокрема, так: згода з боку Верховного Суду може призвести до упередженості під час майбутнього розгляду справи судом першої інстанції. До того ж власне згода на притягнення до кримінальної відповідальності — це вже стадія кримінального переслідування — якщо вона стане функцією суду, то межі між функціями звинувачення і правосуддя — зітруться. Щоправда, обгрунтовуючи ці висновки, Конституційний Суд, який ще зовсім недавно (приміром, в ухвалі від 4 липня у так званій справі про «Український дім») заявляв, що розглядає справи виключно на відповідність Конституції, а не іншим законам, раптом почав апелювати до невідповідності пропонованих змін... рішенням референдуму. Це, звісно, нюанс. Але хіба нюанси і випадковості у великій політиці, яка залежить, зокрема, і від рішень Конституційного Суду, бувають безіменними?
І нарешті про «заохочувальний приз» альтернативникам. Конституційним у альтернативному проекті змін до Конституції визнано ті положення... які збігаються з президентськими поправками — про дострокове припинення повноважень парламенту.
КОМЕНТАРI
Віктор СУСЛОВ, (фракція СДПУ(о):
— Я не вітаю рішення Конституційного суду розглядати ці проекти окремо. Чесно кажучи, після прийняття у першому читанні президентського законопроекту, розгляд другого проекту втратив будь-який сенс. Кожен розуміє, що Конституційний суд безумовно керувався політичними мотивами, і взагалі-то порушив права тих суб’єктів законодавчої ініціативи, які подавали альтернативний проект. І корисно згадати що Верховна Рада взагалі-то одним голосуванням направила їх до Конституційного суду. Можна бути лівим і правим, і яким завгодно, але іноді потрібно бути просто чесним — як депутатам, так і Конституційному суду. Очевидно, були великі побоювання, що при розгляді обох проектів, альтернативний може набрати голоси. Але з моменту формування більшості, всім було відомо, що ця більшість — пропрезидентська. Не було ніяких сумніві, що президентський проект буде підтриманий. І я вважаю, що не було ніякої необхідності демонструвати всьому світові, м’яко кажучи, недемократичне ставлення до другого законопроекту.
Дмитро ТАБАЧНИК, (фракція «Трудова Україна»):
— Я думаю, що Конституційний суд, прийняв рішення яке, в принципі, підтверджує те, про що особисто я говорив вже давно — одним законопроектом і через розгляд Конституційного Суду неможливо змінити ситуацію в країні, яка визначається тенденціями і роботою потужних політичних сил. Це аксіома не лише для України. І українського велосипеду в політичній ситуації не може бути. Партії, які підтримують Президента України, здобули досить потужну перемогу кілька разів — на парламентських виборах 1998 року, під час президентських виборів 1999 року, і третій раз — на референдумі в квітні 2000. Тобто вимальовується певна тенденція, яка закріплена роботою і партій, і депутатських груп, і тих сил адміністративного ресурсу, який підтримує Президента. Змінити одним законопроектом цю ситуацію було б неможливо, сподіватися на таку ситуацію було б достатньо ілюзорно — це жорсткі реалії, подобаються вони комусь чи ні. Одним документом тенденцію в країні не зламати.
Тому рішення КС юридично виважено оформлює ті тенденції, які існують в країні. Законопроект Мороза не відкидається повністю, частину його положень визнано такими, які відповідають вимогам Конституції, і це говорить про об’єктивність Конституційного суду.
Я, наприклад, як визначався з голосуванням по змінам до Конституції: подивився, скільки виборців у моєму окрузі голосувало за Президента, скільки за референдум. Я не можу без елементів політичного самогубства голосувати проти думки переважної більшості моїх виборців і нехтувати десятками тисяч голосів.
Петро ПОРОШЕНКО, (група «Солідарність»):
— Безумовно, якби голосувалося одночасно два проекти, наслідки, можливо, були б іншими. Проте історія не передбачає умовних способів: що було б, якби було б. Впевнений, що на сесії восени будуть спроби при пошуку компромісів врахувати якимось чином те корисне, що було в депутатському законопроекті.
