Сесіл КІНГ,
британський художник-мариніст
Кабінет Міністрів отримав від Верховної Ради гарантію: його не відправлять у відставку до президентських виборів. Учора парламент схвалив програму уряду на 2004 рік 239 голосами при 226 необхідних. (Минулу програму схвалили 335 депутатів.) На шляху до цієї політичної перемоги прем’єру Віктору Януковичу довелося дати чимало обіцянок. 600 тисяч нових робочих місць, 9,5% річного економічного зростання та збільшення реальної заробітної плати на 15% тепер є головними орієнтирами для Кабміну. Щоправда, ні податкових, ні інвестиційних стимулів уряд для досягнення цих результатів не надав. Але з іншого боку, відсутність «імпровізацій» з боку держави — також непогана новина. Якщо все буде спокійно, то український бізнес напевно і без особливої допомоги Кабінету Міністрів забезпечить пристойне економічне зростання. Дякувати Богу, за підсумками лютого ВВП зріс на 11,5%. Тепер достатньо, щоб не було засухи і ціни на світовому ринку металу якнайдовше не падали.
Аналізуючи підсумки виконання попередньої урядової програми, Віктор Янукович дозволив собі не тільки кілька компліментів уряду, а й визнав кілька помилок. Якщо бути точним, то прем’єр вказав на провали у чотирьох напрямах. Передусім Кабмін не зміг правильно спрогнозувати темпи економічного зростання. Замість запланованих 6% економіка зросла на 9,3%, і не для всіх це стало приємною новиною. Найбільше налякані енергетики, які будують план виробництва, зважаючи саме на урядові прогнози. Адже зростаюча економіка вимагає більше електроенергії. «Другим фронтом», на якому уряд визнав поразку, стала відсутність чіткої методології із визначення наслідків вступу України до Світової організації торгівлі. Віктор Янукович пообіцяв, що такий документ у найближчому майбутньому з’явиться. Третьою болючою темою для Кабміну стала продовольча криза. Прем’єр вважає, що вона стала наслідком відсутності ринкових відносин у цій галузі. Що планується зробити з регіональними монополістами, поки що невідомо, але, зі слів Януковича, це не буде адміністративним тиском. А наприкінці прем’єр визнав, що його команда досі нічого не робила для відстоювання інтересів українських компаній за кордоном. Очевидно, малася на увазі історія зі спробою донецької корпорації «ІСД» придбати польський меткомбінат.
Кажучи про недоліки своєї роботи, Віктор Янукович нічого не сказав про те, коли для малого бізнесу введуть реєстрацію за принципом єдиного вікна і коли тарифи природних монополій визначатимуть незалежні комісії. Ці дві ідеї були записані в попередній програмі, але їх досі не виконано. У тексті нової програми щодо цієї теми вже нічого немає. Проте критика, яка прозвучала на адресу уряду з боку опозиції, таких «дрібниць» не зачіпала. Очевидно, тому, що депутати по обидва боки політичних барикад не вельми вчитувалися в документ. Лідер парламентської більшості Степан Гавриш похвалив уряд за рекордні темпи зростання ВВП на пострадянському просторі, а вождь опозиціонерів Віктор Ющенко одразу зауважив, що при цьому зарплата українців в 1,5—2 рази менша, ніж у громадян сусідніх Росії та Білорусі. Цим «дискусія», власне, й обмежилася. Прем’єр спостерігав за нею спокійно. Хоча попереду гаряче півріччя перед президентськими виборами, і в подальшому йому доведеться дедалі більше відволікатися саме на популістські дискусії. Можливо, головне в тому, щоб, як і сьогодні, країна продовжувала жити та розвиватися окремо від того, що відбувається у великій українській політиці. Тоді темпи економічного зростання, окреслені урядом, мають усі шанси стати реальністю.
