Необхідно відзначити, що всі «партії влади» (об’єднання, рухи) в Україні створювалися під одну ідею: збереження цієї самої влади. Безумовно — це головне завдання для будь-якої політичної партії, будь-якого політичного руху. Але всі ці партії й об’єднання з самого початку були приречені, бо, по суті, це була одна-єдина ідея, єдина мета задля якої вони створювалися. Щоправда, підносилася ця ідея від зворотного: продовжити курс реформ, не допустити реваншу лівих і т.д., і т.п. Маючи в руках могутні важелі впливу на регіони, маючи матеріальну й фінансову базу, виконавча влада так і не змогла створити могутню політичну партію чи могутній політичний рух, що спирається на підтримку народу. Бо такі партії та рухи створюються або під яскравого авторитетного лідера, або під яскраві життєздатні ідеї. З лідерами у влади не склалося. Більш того, всі авторитетні лідери і професіонали цілеспрямовано витискалися з вищих ешелонів влади. (Пригадаємо абсолютно унікальне формулювання причини відставки прем’єра Євгена Марчука — «за створення власного політичного іміджу»!) Надії, які пов’язувала демократична частина українського суспільства з Леонідом Кучмою, за його президентства розвіялися, мов дим. Яскраві, життєздатні ідеї були повністю знецінені. Не даремно ж слова «демократи» і «реформатори» стали в народі лайливими. Сама незалежність української держави стала сприйматися зубожілими верствами народу як головна причина їхнього злиденного становища. І перед президентськими виборами влада зіткнулася з двома головними проблемами. Перша пов’язана з її відповідальністю за розвал економіки та держави. Друга — із загрозою комуністичного реваншу, який, власне кажучи, підготовлений діями цієї самої влади. Причому, схоже, що лякає їх не сам прихід до влади комуністів, а їхнє особисте усунення з політичного олімпу.
Представляється, що головний спонукальний мотив створення «Злагоди» висловив у своєму виступі на зборах віце-спікер ВР Віктор Медведчук, який прямо заявив, що зараз не час з’ясовувати, хто винен у найважчому соціально-економічному становищі.
Етапи великого шляху — від НДП до «Злагоди» — показали, що влада намагається врахувати свої колишні помилки при формуванні подібних політичних рухів. Головною об’єднуючою ідеєю цього разу запропоновано програму «Україна-2010», основні положення якої озвучив на форумі прем’єр Пустовойтенко. Власне кажучи, серйозно обговорювати ці положення безглуздо. Вся доповідь пана Пуствойтенка була витримана в дусі традицій ЦК КПРС. Ми дізналися, що у нас є могутній незатребуваний потенціал, що пошук шляхів виходу із кризи лежить у руслі світових тенденцій. Необхідно поліпшити становище скрізь і необхідно провести реформи (про проведення яких уряд і Президент давно і регулярно доповідають МВФ).
Здавалося, що промови «імені Л.І. Брежнєва» канули назавжди. Але з’ясувалося, що ідеї, методи і стиль часів радянського розвиненого соціалізму живі і, більш того, є основоположними для нашого уряду. І вже спливає в пам’яті нудотне слово: ЗАСТІЙ. Нас знову намагаються повернути в 70-ті роки.
Крізь промови чиновників, «проникнуті болем і відповідальністю за долю України», виразно відчувався страх перед відлученням від влади і перспективою дійсно відповідати за свої дії.
І страх цей, хоч як дивно, виразніше за все прозвучав у закамуфльованій погрозі Президента, який підкреслив, що вирішення комплексу існуючих проблем і подолання сьогоднішніх труднощів «неможливе без мобілізації та концентрації політичної волі, інтелектуальних ресурсів влади». Як відзначив пан Кучма, цієї мети можна досягнути або «на основі консолідації основних сил суспільства, підвищення довіри до влади, або через консолідацію самої влади, яка в такому випадку діятиме на власний розсуд», повідомляє Інтерфакс-Україна.
Для більшості цілком очевидно, що влада в Україні вже давно діє на свій розсуд. Але, мабуть, уперше вона так відкрито і цілком відверто визначила свої прагнення.
Як сказав у своєму виступі Іван Драч, за такого становища в країні народ у третьому тисячолітті пошле нас на три літери.
І, вочевидь, матиме рацію. А загалом, все це політичне шоу нагадувало затримання в цьому ж Палаці «Україна», цим же прем’єром, цих же директорів і чиновників. Тільки цього разу від них вимагали не повернення боргів, а «Злагоди».
Сьогоднішній об’єднувальний з’їзд завершує цілий ряд кроків, зроблених ініціативною групою під керівництвом Валерія Пустовойтенка з підготовки виборів президента. У лютому 1998 року Президент видає розпорядження про розробку програми стратегічного розвитку України на 12 років. Грудень 1998 — початок 1999 — розробляється програма «Україна-2010». 15 січня 1999 року — в Українському домі відбуваються збори ініціаторів створення об’єднання демократичних сил «Злагода». Основною метою об’єднання проголошується реалізація програми «Україна-2010». 3–4 березня 1999 року — у Пущі Озерній відбувається конференція поглиблення ринкових реформ і стратегія економічного розвитку України до 2010 року.
Як відомо, ідея «Злагоди» полягає в тому, щоб зібрати в це об’єднання всі провідні центристські політичні партії та громадські організації. Зараз у ній беруть участь СДПУ(о), НДП, Партія праці, «зелені» і деякі менші партійні організації. Власне кажучи, утилітарне значення «Злагоди» (для висунення та підтримки Кучми на президентських виборах) значно поменшало після того, як Верховна Рада в Законі про вибори президента прийняла норму, що виключає висунення від громадських організацій. Викликає також сумнів, що вона зможе симулювати всенародний підйом і оптимізм з приводу другого терміну нинішнього Президента (до речі, в адміністрації Президента є побоювання, що Валерій Пустовойтенко розглядає «Злагоду» як особистий трамплін на президентство у разі відставки з поста прем’єра). Навіть форма організації самого засідання свідчить про те, що воно носить суто парадний характер: у засіданні набагато більше перерв, аніж робочого часу; всi голосування проходять у відкритому режимі, включаючи вибори керівництва; і проходить робоча частина створення нової організації протягом півдня — ну, дуже добре відрепетируване шоу.
І що найприємніше для його організаторів — збори громадських (!) організацій, швидше за все, було профінансовано за рахунок платників податків. З’ясувати джерела фінансування форуму учора Верховна Рада доручила Рахунковій палаті. Комуніст Костянтин Охріменко, як повідомляє кореспондент «Дня» В’ячеслав ЯКУБЕНКО, приніс у сесійний зал талончик для безкоштовного харчування делегатів форуму. Спонсором обіду виявилася благодійницька асоціація «Центр соціально-психологічних досліджень і політичного менеджменту». Скориставшись радіотрансляцією, Охріменко запросив на безкоштовний обід в «Україну» всіх київських пенсіонерів. Станіслав Ніколаєнко від імені соцфракції заявив: «Зшити боброву шапку з поросячого хвоста нікому не вдавалося. «Злагоди» ситого і голодного ніколи не буде».
Заступитися за «Злагоду» в парламенті не було кому, оскільки практично всі лояльні до виконавчої влади депутати були у Палаці «Україна». Хіба що Олександр Волков прийшов послухати законопроект «Про розрахунки за електричну енергію».
