Післязавтра, третього листопада, українські ракетники відзначають своє професійне свято — День Ракетних військ і артилерії. Напередодні столичних журналістів запросили відвідати 459-ю ракетну бригаду Об’єднаних сил швидкого реагування, розташовану в Білій Церкві (Київська область), щоб наочно пересвідчитися в надійності бойової техніки і профпридатності особового складу.
Після чіткого і короткого (по-військовому) знайомства комбриг полковник Анатолій Клочко провів для присутніх вступне заняття з історії частини. 459-та ракетна бригада була сформована 7 вересня 1987 року в м. Тата (Угорщина). Основою формування стали 698, 670, 338, 347 окремі ракетні дивізіони, які входили до складу дивізії Південної групи військ. З 1989 року бригада передислокувалася в Київський військовий округ в м. Біла Церква, а її склад поповнився 3-м окремим ракетним дивізіоном. Ракетники одними з перших перейшли під юрисдикцію незалежної України. З 1998 року з’єднання входить до складу 8-го армійського корпусу військ Північного оперативного командування. За підсумками бойової і гуманітарної підготовки бригада неодноразово ставала кращою серед ракетних частин. І щоб слова не розходилися з ділом, для журналістів провели екскурсію по військовій частині.
Перед входом до навчального корпусу фотокореспондентів і операторів попросили знімати «по верху», на столах лежали... секретні документи. У коридорі зі стенду за присутніми суворо спостерігав фундатор реактивного руху Костянтин Ціолковський. Стараннями вченого і його сподвижників ракетобудування зараз застосовують як у наукових космічних відкриттях, так і в захисті державних суверенітетів.
У навчальних класах проводилися планові заняття. Кожна з аудиторій є складовою єдиного оборонного комплексу. Макети ракет, графіки, схеми, засоби індивідуального захисту і інша спецтехніка вселяла в присутніх дитячий трепет. Над картами iз секундомірами, циркулями і іншими спецзасобами вчилися працювати контрактники, серед яких були три симпатичні дівчини. Коли дивишся на злагоджену роботу навчального корпусу, менш грізними здаються ракетні комплекси іноземних держав на коридорних стендах.
Після фізичних, теоретичних і практичних занять солдати вирушають на відпочинок у казарми. Відбій о 22.00. До цього часу бійці можуть дивитися телевізор в «світлиці», грати на гармошці або гітарі, читати пресу або... підшивати комірці. Військового порядку в спальні журналісти чекали, але сучасний санвузол вразив всіх. «Прийнявши» казарму, журналісти вирушили «інспектувати» бойову підготовку складу бригади.
На території автопарку військової частини А1667 здійснювалася режимна перевірка ракетного комплексу «Точка». Військові заявили, що навчання планові і не пов’язані з «тузлинскою» проблемою. Комплекс «Точка» належить до високоточних видів озброєння (погрішність становить 10—15 метрів). Стартова маса — 2 тонни. Вага бойової частини — 482 кг. Дальність польоту — 15—70 км. Збити ракету практично неможливо через її надвисоку швидкість. Регламент перевірок цих комплексів — кожні два роки.
Ракету перемістили краном з тягача-сховища на підставки. Після знайомства з машиною наземної контрольно-пускової апаратури журналісти почули незрозумілі терміни. «Виносні ланжементи! — Прийняв! Аеродинамічні рулі! — Прийняв», — і так далі. Серед інструментів на столику можна було ідентифікувати хіба що викрутку і бокорізи. Вся перевірка проходить протягом 50 хвилин.
На двох тягачах неподалік вже перевірену ракету заряджали в пускову установку. Споряджену бойовою частиною ракету спеціальним краном витягли з тягача. Двоє бійців тримали її з допомогою канатів паралельно корпусовi пускової установки. Остання перевірка болтів кріплення боєголовки до ракетоносія — і ось вже ракету обережно, як дитину, укладають до стальної «колисочки». 21 хвилина — на «п’ятірку».
На третьому майданчику споряджали ракетоносій боєголовкою безпосередньо на пусковій установці. Як у голлівудському бойовику, з розташованого на вантажівці контейнера витягли бойову частину і протягом півгодини (готовність до бою — 28 хвилин) приладнали її на місце. Бійці грізно поводили ракетою в повітрі й завершили операцію.
На імпровізованій прес-конференції після навчань військові нарікали на те, що в Україні президентським указом скасовано стрільби. Захід цей, як відомо, вимушений — після Броварів і катастрофи російського Ту-154 над Чорним морем. «Без запусків боєздатність втрачається, — сказав комбриг Анатолій Клочко. — Хоча шанси на практичні навчання є. Можливо, ми будемо проводити їх на території Росії». Проблеми, які нещодавно існували в частині (нестача палива, речового майна, проблеми з ремонтом) зараз розв’язуються. Цього року зробили точний ремонт ракетного складу. Квартирне питання, що наболіло, вирішується не так швидко, як того хочеться.
Щоб не завершувати візит журналістів в 459-ту ракетну бригаду на мінорній ноті, їх було запрошено на полігон спробувати свої сили в стрільбі з автомата «Калашникова»-74. «За зелений трикутник і жовте коло не стріляти. Зброю вбік не спрямовувати. Якщо в небі з’явиться «низький» літак — припинити вогонь», — інструктував суворий майор. Влучити треба було у три мішені — в близьку «на повний зріст», у таку ж, але далеку і в далеку кулеметну обслугу. Оцінки — відповідно ураженим об’єктам (3 — «відмінно», 2 — «добре», 1 — «задовільно»). На здивування військових, перша ж група з чотирьох чоловік влучила у більшість мішеней. Єдина дівчина в журналістському строю професіонально «обстріляла» колег сильної статі. Наступна «четвірка» з деяким сумнівом вийшла на рубіж — ніхто не хотів відстрілятися гірше за жінку. Кореспондент «Дня» дістав найвищу оцінку «відмінно» від командувача стрільбами. У вухах до кінця дня звучали «аплодисменти» пострілів...
