Гучну й досить несподівану, як для курортного сезону, заяву зробив днями лідер КПУ Петро Симоненко. Головний комуніст звернувся до керівників партій, блоків, профспілок та інших організацій, а також до широкої громадськості із закликом розгорнути «могутню політичну кампанію громадянського протесту», одним з результатів якої може стати проведення дострокових президентських виборів. Як обгрунтування необхідності розпочати цю кампанію Петро Симоненко наводить перелік досить відомих політичних аргументів. Зокрема, в заяві, переданій агенції Інтерфакс-Україна, говориться про необхідність мати демократичну та ефективну політичну систему, про підзвітність влади народові, а також про приреченість «нинішньої корупційної монархії». При цьому товариш Симоненко вважає за доцільне «відкинути ті суперечності, які заважають відправити на політичне звалище кланово-корупційну систему». Іншими словами, КПУ заявляє про готовність заради досягнення своїх політичних цілей співпрацювати з різними, в тому числі й «класово- антагоністичними» політичними силами.
Ініціатива Компартії викликає багато запитань. По-перше, якщо КПУ і справді раптом вирішила приголомшити виконавчу гілку влади, то чому саме зараз? Коли депутати роз’їхалися на курорти, а їхнi виборці — на дачах і городах. І що означає «могутня кампанія політичного протесту», одним із результатів якої, за задумом авторів ідеї, повинне стати «проведення дострокових президентських виборів»? Процедура, за допомогою якої КПУ пропонує прийти до переобрання глави держави, в заяві не конкретизується. Може, мається на увазі революція з барикадами та вуличними перестрілками?
На жаль, зв’язатися з першою особою КПУ кореспондентові «Дня» не вдалося. В офісі КПУ не приховували здивування: «Яке ще інтерв’ю? Зараз літо, всі відпочивають. Петра Миколайовича немає в Києві, він давно у відпустці!»
Цікаво, як Петро Миколайович, що закликав широку громадськість до розгортання «могутньої політичної кампанії», мав намір забезпечувати керівну роль партії в цьому процесі? Не за допомогою ж мобільного телефону...
Дозволимо собі припустити, що комуністи цілком тверезо оцінюють ситуацію. Інакше кажучи, на жоднi масові, а cкоріше за все — взагалі на акції протесту Компартія не розраховує. Її керівництво чудово розуміє, що нічого з того, що викладено в оприлюдненій заяві, не буде і в принципі не може бути втілене в життя в найближчому майбутньому. Однак у політиці є закон — не можна мовчати. Якщо політик чи партія замовкають на деякий час, вони різко втрачають свою політичну вагу.
На думку одних аналітиків, така пильність Компартії періодично приносить їй певні політичні дивіденди. Інші, як, наприклад, політолог Володимир Полохало, вважають, що сьогодні комуністи перебувають у складному становищі. «Частина їхнiх виборців вельми незадоволена лояльністю комуністів у час «спікеріади», — сказав В.Полохало в інтерв’ю part.org.ua. — Та, власне, й раніше вони відрізнялися прорахованим егоїзмом, у тому числі й у стосунках з «Нашою Україною», СПУ і блоком Тимошенко. Комуністи перестали розглядатися як реальна системна опозиція... І дійсно, на тлі інших учасників четвірки, комуністи виглядають силою, що втратила опозиційний драйв. А це вже може викликати втрату своєї ніші на політичному ринкові та лобістських дивідендів у парламенті.
Реакція більшості політичних сил приблизно та ж — практично ніхто не сприйняв дану ініціативу всерйоз. За винятком Віктора Ющенка. Він тут же спробував скористатися ситуацією, недвозначно натякнувши, що «четвірка», відкинувши «ідеологічні відмінності і вже, тим більше, організаційні непорозуміння», повинна висувати єдиного кандидата в президенти. «І в цьому випадкові я не виключаю, що пакет від «четвірки» може стати одним із найперспективніших», — заявив лідер «НУ» в інтерв’ю тому ж part.org.ua. Кого Віктор Андрійович бачить «упакованим» «четвіркою» єдиним кандидатом насамперед, — неважко здогадатися. Як і не складно здогадатися, чим все це закінчиться — парламентська пакетоманія у виконанні четвірки вже довела свою неефективність.
З наближенням президентських виборів кожен із потенційних кандидатів починає думати не лише про власне потрапляння у другий тур, але й про те, щоб зустріти там зручну для себе фігуру. А такою найзручнішою фігурою є лідер КПУ. Загалом, комуністи запропонували. А Ющенко не відмовився.
