Театральний ажіотаж викликала прем’єра франківців. Вчора на київській сцені відбулося перше прочитання п’єси сучасного англійського драматурга Террі Джонсона «Істерія» (переклад Тетяни Некряч). Виставу поставив український канадець Григорій Гладій, сценографія Володимира Ковальчука.
Навіть щоби потрапити на генеральну репетицію, яка відбулася 21 квітня, глядачам прийшлося брати штурмом зал Театру ім. І. Франка. Стільки бажаючих було подивитися на експеримент колективу. Вистава — містична й сюрреалістична — йде майже п’ять годин. Шкода, що не всі глядачі витримали цей психологічний театральний марафон. Після перегляду «Істерії» є над чим замислитися. Спектакль розповідає про останні дні життя легендарного вченого, автора теорії психоаналізу Зігмунда Фрейда, який на порозі земного існування оглядається в минуле, викликаючи в уяві тих людей, які залишили певний слід в його житті. Вистава піднімає питання — чи існує межа вторгнення людського розуму в гармонію, створену Богом? Фрейду, якого поліфонічно грає Богдан Ступка, скоро доведеться стати перед судом Творця. Де реальність, а де марення під дією морфію смертельно хворого Зігмунда? Разом з реальними персонажами: доктором Єгудою (Лесь Задніпровський) — його другом, ексцентричним художником- сюрреалістом Сальвадором Далі (Остап Ступка) та донькою Ганною (її грають дві актриси — Людмила Смородіна та Лариса Руснак) існують ще герої його снів та фантазій, пацієнти. Наприклад, Джесіка. Цей персонаж в уяві Фрейда роздвоюється (Поліна Лазова і Оксана Батько), вiн — уособлення всіх жінок, подразник його совісті.
— Граючи історичні ролі, я сам збагачуюсь, — признався Богдан Ступка. Багато читаю, щоб зрозуміти, кого повинен зіграти. А ви знаєте, що Зігмунд Фрейд народився в Україні, в Тисмениці під Івано-Франківськом? Його батьки три роки там пожили, а потім переїхали до Моравії. Для мене Фрейд — галицький інтелігент. Як на мене, він дуже схожий на львівського композитора Кос-Анатольского. Високий, стрункий, веселий, інтелігентний.
Мабуть, символічно, що прем’єра «Істерії» відбулася 22 квітня, в день народження В. Леніна. Пролетарський вожак та автор психоаналізу — дві знакові постаті минулого віку. Тому в сценографії В. Ковальчука ленінські бюсти і його книжки теж грають ілюстративну роль. До речі, і це історичний факт, Сальвадор Далі вважав своїми гуру Фрейда і Володимира Ілліча. З Леніним художник не встиг побачитись, а iз Зігмундом Фрейдом його познайомив письменник Стефан Цвейг. «День» поцікавився у Б. Ступки, чи свідомо він підгадав прем’єру під дату? Богдан Сильвестрович сказав: «Це збіг. Спочатку були Великодні дні, потім «гробки». Я коли підписав дату, лише тоді пригадав, що це за день. До речі, 6 травня виповнюється 148 років вiд дня народження Фрейда, а 11 травня — 100-річчя Далі. Тому можна вважати, що у нас тричі «датська» вистава».
