Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Заздрісник, якого надто цікавить сусідський город, ніколи не знайде часу на свій власний

14 серпня, 2009 - 00:00

Ці слова, в певному розумінні, можна віднести до політики нинішнього Кремля. Після обрання президентом РФ Дмитра Медведєва справді вірилось, що він стане символом якогось іншого, гнучкішого курсу відносно України. Вірилось у можливість створення іншої міжнародної легітимності, але «великі надії» розсіюються, наприклад, коли в серпні президент Дмитро Медведєв заявив, що саме він приймав рішення стосовно політики примушення до миру Грузії.

Зараз же заява Медведєва щодо невідправки посла РФ, за словами Сергія Приходька, через стан російсько-українських політичних відносин, «що склалися внаслідок цілеспрямованих дій політичного керівництва України», не означає розрив дипломатичних відносин. Зі слів Затуліна, заява містить пропозицію українській еліті визначитись на майбутніх президентських виборах! Таке намагання Кремля скоординувати внутрішню політику незалежної України не що інше, як втручання сусідньої держави у внутрішні справи України. Яке їм діло до того, що відбувається в нашому «домі»? А головне, що Київ ніскільки не проти діалогу з Москвою, й всі проблеми, які постають у зовнішньополітичних відносинах, готовий обговорити і прийняти УЗГОДЖЕНІ рішення. Такі радикальні дії РФ справді нагадують вищезгаданий афоризм!

Зухвалий тиск на еліту України та, як я вже казав, — на нашу внутрішню політику можна порівняти з садівником, який весь час намагається розкритикувати сусіда, мовляв, він неправильно доглядає город. Проте він так захопився чужим «недоглянутим, страшним городом», що його власний стає все гіршим.

І погіршення дійсно ставало помітним, ще з конфліктів навколо острова Тузли, далі — Чорноморський флот РФ, газотранспортна система, варварський напад на Південну Осетію, обурення російської сторони щодо політики інтеграції в НАТО.

Я також не бачу зміни моделі ставлення Москви до Києва. Медведєв не будував її, але мав можливість створити дещо іншу міжнародну репутацію.

Як і коли Росія зверне увагу на свій «город» — політичну верхівку? «Злий годинникар» — Москва — вщент розбиває власний «зламаний годинник» (щоб зібрати новий — розбиває старий ), не розуміючи, що схожий «зламаний годинник» Києва ( хоч стрілки і не рухаються ) принаймні два рази на добу показує правильний час!..

Ігор Клепіков, студент ІІ курсу Коледжу ресторанного господарства Національного університету харчових технологій
Газета: