Доросле покоління, особливо в Україні, тільки недавно зрозуміло, що воно майже нічого не залишило для своїх дітей: забруднене повітря, землі й річки, тонкий озоновий шар, мільйони тонн відходів, природні ресурси, які вичерпуються, глобальне потепління. Тож перед нинішніми школярами може постати непросте питання: як вижити самим і ще щось залишити своїм дітям. Для цього підростаючому поколінню потрібно переглянути свою поведінку та систему цінностей, та ще й навчити батьків. Для цього в системі освіти Європи вже дев’ять років впроваджується екологічна програма «Зелений пакет», розроблена Регіональним екологічним центром Центральної та Східної Європи (РЕЦ).
В Україні «Зелений пакет» за підтримки ОБСЄ включать до освітньої програми шкіл, починаючи з нового навчального року. Ця концепція складається з 22-х тем, присвячених захисту навколишнього середовища та сталого розвитку. З моменту розробки — у 2001 року — така екологічна освіта успішно практикується, починаючи з Польщі, у 14 країнах регіону ОБСЄ, включаючи Азербайджан, Казахстан та Киргизстан. Про особливості впровадження в нашій державі європейської системи екологічного навчання та виховання «Дню» розповіли посол ОБСЄ в Україні Любомир КОПАЙ та менеджер із проектів ОБСЄ в Україні Ярослав ЮРЦАБА.
— Панове, наскільки серйозною темою для ОБСЄ є питання збереження довкілля, що вже кілька років поспіль ваші фахівці займаються цією тематикою?
Л.К.: — Я радий, що в останній час тема екології почала сприйматися як дуже актуальна, тому що екологічна безпека може бути важливішою за безпеку військову: життю й здоров’ю багатьох людей нині загрожує, в першу чергу, екологія. Важливим тут є стійкий розвиток суспільства як такого. І доброю новиною є те, що Україна теж приєдналася до країн, які в цій сфері стали «дорослими», розуміють і займаються цією тематикою. У нашому проекті ми намагаємося шляхом освіти дати зрозуміти молодій людині, наскільки важливо захищати довкілля. Він направлений на учнів 8-11 класів. Відразу результатів від впровадження цього освітнього курсу не побачите, адже він розрахований на тривалий час.
— Чи не запізно вчити дітей берегти довкілля у 8-му класі? Може, треба починати з початкової школи...
— У співробітництві з Міністерством освіти та науки України ми вирішили почати з цих класів, бо це люди, які почали вже дещо розуміти. Але я не виключаю, що в наступні роки, якщо цей проект буде успішним і ми знайдемо розуміння з вчителями, зможемо зайнятися й молодшими дітьми. Скільки шкіл будуть охоплені цього року, точно не знаємо, але наша амбіція така, щоб якомога швидше почати проект по всій території України. Спосіб такий: на першій фазі ми готуємо продукт «Зелений пакет» для України, тому що в кожній країні він має свої акценти. Тобто, ми намагатимемося відобразити в ньому українську специфіку екологічних проблем. Друга фаза — навчати вчителів: наприклад, двох із кожної області. Третя фаза — це коли ці вчителі будуть навчати інших, а остання — коли вчитель учить дітей. Ми вже починаємо працювати, проект готовий, він розроблений разом із Міносвіти та Міністерством охорони навколишнього природного середовища та схвалений Міністерством закордонних справ.
— У цій програмі — 22 екологічні теми. Розкажіть, будь ласка, на прикладі одної, як проходитиме навчання?
Я. Ю.: — До кінця жовтня повинна з’явитися українська версія цього продукту — матеріали для навчання. Перший «Зелений пакет» був розроблений до вимог замовника — польського міністерства освіти. Він був базовим і не таким багатим, яким буде наш продукт (оскільки Україна в даному випадку розвиватиметься на кумулятивних знаннях і досвіді 14 країн світу). Усього є п’ять глобальних блоків. Кожен із них складатиметься з певних тем. Перший — це компоненти довкілля, другий — загрози, третій — антропогенні фактори, четвертий — глобальні загрози, п’ятий — загальнолюдські цінності, котрі стосуються споживання, культури людини. Усі блоки підпорядковуються одній ідеї — довести до учня базові знання.
— Наскільки теоретичне навчання поєднуватиметься із практичним досвідом? — адже уроки сталого розвитку, які практикуються в наших та зарубіжних школах, передбачають практичні завдання: діти вчаться, наприклад, економити воду, обмежувати себе в покупках...
— Після кожного уроку кожна дитина матиме можливість відповісти на дилемні запитання. Наприклад: «Ви повинні замінити оливу у вашому автомобілі. Який із запропонованих методів застосуєте?». Дитині пропонуватиметься кілька варіантів, і вона має вибрати метод. Тоді обговорюватиметься, як цей метод поліпшить чи погіршить екологічну ситуацію. Єдиної правильної відповіді нема, як і єдиної неправильної. Так дитина вчитиметься розуміти й робити свідомий вибір. Дилемні ігри — це варіант практичного застосування знань.
Треба сказати, що цей продукт розроблявся як міждисциплінарний. Оскільки в системі освіти України немає окремого предмету «Екологія», до того ж, у школі — велике навантаження на дітей, то всі ці теми можна використовувати на різних уроках — географії, біології, хімії, навіть математиці. У цьому й сила продукту. В інших країнах була ж така практика. Єдиною державою, де все це зробили окремими предметом, був Азербайджан. У більшості країн зрозуміли, що краще використовувати «Зелений пакет» на різних уроках, тому що таким чином до дітей з різних боків доноситиметься думка, як правильно ставитися до довкілля.
— Ви говорили, що в українському «Зеленому пакеті» будуть враховані різні аспекти нашої екології. Чи знаєте ви, які саме?
Л. К.: — Це визначає група експертів. А те, що я бачу, — це величезна кількість пластикових пляшок у ваших лісах... Першим проект стартував у Польщі, і хоча я по їхніх лісах багато не ходив, та запевняю вас, що у словацьких лісах значно менше таких пляшок.
Я. Ю.: — Ми залучили до роботи Національний екологічний центр України, деякі державні науково-дослідницькі інститути, які займаються питаннями екології, екологічну структуру «Молодіжна варта», Одеський екологічний університет...
Л.К.: — Ця робоча група не є закритою ні для кого, і якщо хтось зацікавиться і матиме ідею, як адаптувати такий продукт в Україні, то до думки прислухаються.
— Фінансувати проект буде ОБСЄ?
— Так, на цей проект виділено 150 тисяч євро. Наше завдання — разом із українською владою, освітянами та науковцями дати проекту поштовх і потім передати проект в руки українській стороні — щоб ця добра діяльність, яка почалася з проектом, продовжувалася без нашої підтримки. Наша філософія — не постійно фінансувати, а щось придумати і дати перший поштовх до впровадження. Я вірю, що так трапиться, що цей проект буде продовжуватися. По-перше, тому що найбільші затрати підуть на створення цього продукту і навчання, а якщо людина навчиться, то вона зможе навчати дітей роками, і наші затрати не потрібні. Не виключаю, що ми зможемо розширити проект на інші категорії дітей, якщо в цьому буде зацікавлена українська сторона.
— Розкажіть, будь ласка, про навчальний блок, який відповідає за формування в дітей культури цінностей, адже це — основа бережного ставлення до довкілля та сталого розвитку.
— Ми всі — споживачі, і щодня стоїмо перед вибором, що купити. Наприклад, воду у скляній пляшці чи пластиковій, взяти кілька обгорток і потім їх викинути чи обійтися. Все це потім викидається, виникає купа сміття, яка збільшується. Свідомий споживач має розуміти, що замість того, щоб взяти пластиковий пакет, можна взяти так звану екоторбу з екологічних матеріалів, які у нас вже використовують... Такі речі закладаються у нас на рівні підсвідомості з дитинства. Тож у дітей ці цінності будуть закладатися завдяки таким довгостроковим інвестиціям в освіту.
— Чи будуть залучатися до такого навчання батьки, адже вони вчать дітей того, до чого звикли, а «Зелений пакет» пропонуватиме інше?
Л.К.: — Я працював у Фінляндії, і в мене були маленькі діти, які отримували там дуже сильне екологічне виховання. Для нас із дружиною вони були вчителями: пояснювали нам, наприклад: коли виносиш сміття, його потрібно сортувати. Гадаю, що в Україні теж так має бути.
Я. Ю.: — Один із наших експертів запропонував створити в українській версії розділ «Учимо батьків» і давати там конкретні рекомендації дітям, як це робити. Це дуже гарна ідея, бо свідомість наших батьків уже сформована. Вони дуже інертні, їм важко змінювати ставлення до довкілля. Ви запитували, чи не запізно у 8-му класі вивчати цей предмет... Ідея «Зеленого пакету» полягає в тому, щоб працювати на школу. Є ще один пакет, розрахований на початкову школу, але наш — складніший, тому що він мультимедійний — потребує дуже великої кількості експертів. Тому ми вирішили почати з більш важкої роботи, а потім, якщо все буде добре, повернутися до ідеї «Зеленого пакету» для молодших.
— Школи працюватимуть із вами на добровільних засадах, за власним бажанням?
Я. Ю: — Ініціаторами та ідеологами виступили два міністерства України — Міносвіти та Міністерство охорони навколишнього природного середовища, яке взялося за наповнення продукту. Вони будуть працювати над тим, щоб проект у школах розвивався. Міносвіти пропонуватиме школам «Зелений пакет» як продукт для використання. З досвіду інших країн: не було жодної школи, яка б його не оцінила. Відверто скажу, що кращого продукту я не бачив... Ми хочемо, щоб уся країна мала цей ресурс. В Україні — понад 20 тисяч шкіл. З точки зору Міносвіти, якщо охопити їх не менше 10%, то можна вважати — вже йде процес. Ми сподіваємося, що інфляційні процеси не завадять нам зробити нормальну кількість продукту — три тисячі пакетів (один — на школу), і що ми матимемо покриття більш як 10%. Дуже важливо, що проект — мультимедійний. Це не тільки книжки, це ще й сіді-роми, диски. Я не бачу перешкод для розповсюдження «Зеленого пакету» у всіх куточках країни.
