Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Землетрус не передбачиш

Українські сейсмологи: уберегти від некерованої стихії може правильне проектування житла
10 квітня, 2009 - 00:00

Останніми роками у світі почастішали різноманітні лиха — землетруси, повені, урагани, буревії. Так, нещодавно весь світ приголомшила трагедія, яка сталася в італійському місті Абруццо, яке опинилося в епіцентрі найбільшого за останні 30 років землетрусу в Італії. Тривожні повідомлення про ситуацію в місті з’являються щодня: кількість жертв — близько 280, нарахували кілька десятків зниклих без вісти, до того ж, рятувальники побоюються нових поштовхів... Одні вчені вважають, що подібні нещастя є наслідком техногенного впливу людини на планету, який зумовив глобальне потепління; інші науковці стверджують, що ми маємо справу із закономірностями розвитку планети Земля. Наприклад, нещодавно кліматологи із швейцарського Федерального дослідного інституту висунули припущення, що у період з 1000 до 1400 року нашої ери в Європі вже було глобальне потепління, а тоді, як відомо, людина на навколишнє середовище надто не впливала.

Найгірше те, що у більшості випадків ніхто не може передбачити стихійного лиха, як це, наприклад, завжди буває в ситуації із землетрусами. Як стверджують дослідники активності Землі київського Інституту геофізики ім. С.І.Суботіна, сейсмологи можуть тільки визначити силу підземних поштовхів у всіх районах, а рештою розпоряджається природа. Чи загрожує нині Україні сейсмічна небезпека і як можна убезпечити своє життя від некерованої стихії, «Дню» розповів заступник директора Інституту геофізики ім. С.І.Суботіна Олександр КЕНДЗЕРА.

— Пане Олександре, крім Карпатського регіону та Кримських гір, чи є в Україні місця, де люди можуть відчувати підземні поштовхи й постраждати від них?

— В Україні більшість регіонів є в сейсмічно активних зонах, різних за своєю потужністю. На території України є декілька таких сейсмічно небезпечних районів. Це, передусім, Карпати та Південний берег Криму, більша частина Закарпаття, Прикарпаття, Буковини, майже вся Одеська область, також частина Кіровоградської, Вінницької, Львівської і Тернопільська області, а ще — частина Донбасу. Чим далі на захід — тим вища сейсмічна небезпека. Це пов’язано з тим, що Україна знаходиться на краю дуже потужного сейсмоактивного поясу нашої планети, який тягнеться від Азорських островів через Середземне море, захоплює частину України, далі йде через Кавказ, Чорне море і повертає в сторону Суматри — де відбувся той сильний землетрус. Загалом сейсмічні райони, в яких можуть відбутися поштовхи силою шість-дев’ять балів, займають аж 20% території України. До речі, там проживає 10 мільйонів осіб.

— Чи були в Україні — і якщо так, то коли — сильні землетруси силою сім-дев’ять балів?

— Сильні землетруси — це досить велика рідкість, вони можуть готуватися під землею десятками і сотнями років, в Україні — так само. Найсильніший землетрус, який стався порівняно недавно, був 1927 року в Кримських горах, при якому фактично було зруйновано все Чорноморське узбережжя. Перед ним знаковий землетрус відбувся 1875 року на півночі Львівської області. Оскільки тоді хати тут були в основному дерев’яні, то не сталося великих руйнувань і жертв. Але при цьому на поверхні землі зафіксували великі зрушення — тріщини, тож якби там щось стояло чи були люди, то виникла б серйозна проблема. Ці землетруси мали силу шість балів. Але справа в тому, що шість балів — це землетрус другої категорії і на ослаблених грунтах від нього можуть бути більші руйнування. Останній землетрус такої потужності був у Микулинцях Тернопільської області 2002 року, також кілька років тому стався землетрус поблизу Кривого Рогу — чотирибальний.

— Чи є циклічність у виникненні землетрусів на певній території, чи можуть науковці їх передбачити?

— Учені можуть передбачити силу землетрусу. Енергія, яка спричиняє землетруси, накопичується для того, щоб відбулося руйнування на блоках земної кори. Блоки земної кори є обмеженими, через те можна порахувати, який максимальний землетрус може бути на тому чи іншому блоці. Нині вчені можуть сказати, який буде землетрус і як він відчуватиметься в будь-якій точці України. Ця інформація є в державних будівельних нормах «Будівництво в сейсмічних районах України»: Інститут геофізики розробив спеціальну методику, яка визначає рівень реально існуючої сейсмічної небезпеки для кожної споруди. Тому будівельники зобов’язані будувати свої споруди, враховуючи реальну сейсмічну небезпеку в кожній точці України. Якщо будуються особливо важливі об’єкти, тоді проводять аналіз сейсмічного мікроруйнування, коли враховують конкретні місцеві умови, що посилюють чи послаблюють різного типу коливання — щоб не побудувати щось таке, що попаде в резонанс із власними коливаннями грунтів. Приводять до жертв не так землетруси, як погано збудовані будинки, тому дуже важливо нині робити сейсмостійке проектування та визначати сейсмостійкість споруд, які вже є. Раніше міцність практично всіх будинків у сейсмонебезпечних зонах України розраховувалася на землетруси силою шість балів, а сейсмічної небезпеки в районах із ймовірністю землетрусів меншої сили ніхто не визначав. Проте вже стало зрозумілим, що старі будинки через свою зношеність можуть зруйнуватися й при менших земних поштовхах.

Що стосується часу виникнення землетрусу, то це передбачити неможливо й ніде в світі це не робиться. Тому що передбачити будь-що можна, лише побудувавши його надійну модель. А якщо, наприклад, землетруси в зоні Вранча (Румунія), які можуть бути небезпечними для нас, відбуваються на глибині 180 кілометрів, то яку модель можна побудувати і звідки взяти для неї дані, що ж відбувається у глибині Землі? Інформацію про глибинні процеси, які зумовлюють землетруси, можна отримати лише за рахунок інтерпретації спостережень геофізичних полів на поверхні Землі. А всі задачі з вивчення внутрішньої будови Землі належать до так званих обернених геофізичних задач і в математичному аспекті належать до некоректних задач. Це означає, що вони не мають розв’язку або він є неоднозначним. Тож немає моделі землетрусів — немає прогнозу...

Для того, щоб відбувся землетрус, необхідно, щоб відбулася зміна земної кори до дуже деформованого стану — щоб напруження збільшилося до такої міри, яка перебільшить границю міцності земної кори. Відомо з фізики, що зміна напруженого стану твердого середовища призводить до зміни всіх фізичних полів, які можна собі уявити. Звідси, якщо слідкувати за всіма фізичними полями, то можна знайти ті місця, де змінюється напруження. Але у 99% випадків зміна напружень не призводить до землетрусів.

Оксана МИКОЛЮК, «День»
Газета: