— До побачення всім, — сказала Юлія Тимошенко в дверях Печерського суду.
Ось, власне, й усе. Вирок Юлії Тимошенко оголошено, вона отримала сім років ув’язнення й три роки заборони обіймати будь-які керівні й розпорядливі посади в органах влади. Крім того, вже не Печерський, а Окружний суд заборонив громадянам обурюватися з приводу вироку Тимошенко — з 11 до 12 жовтня масові акції в центрі Києва заборонено.
Мабуть, найдоречніше запитання в цій ситуації — «у якій країні ми сьогодні живемо?». Ще зовсім нещодавно нам здавалося, що ми живемо в найвільнішій країні на пострадянському просторі (крім, звісно, країн балтії). Те, що це була ілюзія, стало зрозуміло давно, але сьогодні ілюзорність колишньої свободи очевидна, як ніколи раніше.
— Я був днями на сесії НАТО, показував фільм про Тимошенко, — розповідає кореспондентові «Дня» бютівець Остап Семерак. — Виступав президент Румунії Траян Бесеску. Він чітко поділив сусідні країни на дві категорії. Перша — Молдова, Грузія, Туреччина. Друга група — це Білорусь і Україна. Нас уже в світі сприймають в одній категорії з Білоруссю. І нам тепер з цим треба якось бути.
І ось учора пролунали перші дзвіночки такого «сприйняття». Вирок, винесений Юлії Тимошенко, не мине безслідно для відносин України та Німеччини, України та Євросоюзу, заявив учора міністр закордонних справ Німеччини Гідо Вестервелле. Приблизно такі самі заяви зробили МЗС Франції та Польщі.
У Брюсселі депутат Європейського парламенту Даріуш Вольський заявив в обличчя міністрові закордонних справ Костянтину Грищенку (який 11 жовтня саме поїхав на переговори до Брюсселя і якому, слід сказати, не позаздриш), що Україна не заслуговує на перспективу членства в Євросоюзі. «Ви зрадили своїх друзів у Європейському Союзі. Вам не потрібна перспектива членства ні в яких документах. Ви не заслужили на перспективу членства. У керівництва України інші цінності, ніж у європейців».
Утім європейці, схоже, ще зберегли залишки оптимізму. Вони сподіваються, що Тимошенко вийде на свободу внаслідок розгляду справи Апеляційним судом.
— Ніхто не може потрапити до в’язниці на підставі вже застарілого законодавства, — наївно вважає член Єврокомісії з питань розширення та політики євросусідства Штефан Фюлле в Брюсселі. — І рішення, поза сумнівом, має бути знайдене. Має місце паралельний процес декриміналізації певної кількості статей, що лежать в основі процесу проти Тимошенко. Також іще не закінчився процес апеляції. Я за цим уважно стежитиму. Ми все ще віримо, що рішення може бути знайдене.
Напевно, ці європейські надії базуються не стільки на оптимізмі, скільки на розумінні того, що «втрата» України з «поля тяжіння» Європи може мати небезпеку для самої Європи. Адже Україна не в найвигіднішому контексті: перспектива 12-річного «заморожування» в Росії, безперспективний стан Білорусі, а тепер іще й очевидна консервація пострадянських (у гіршому розумінні цього слова) правил гри в Україні. З погляду маніфесту Путіна, викладеного ним не так давно в статті для газети «Известия», консервація — не найкраща й не найдалекоглядніша стратегія для України. Це майже автоматично означає загрозу державності. А де загроза для державності України — там і загроза для Європи. Можливо, в ЄС це вже навчилися розуміти?
До речі, Росія теж відреагувала досить різко. У всій цій історії вона угледіла «очевидний антиросійський підтекст». «Звинувачуючи Ю.В. Тимошенко в перевищенні влади під час укладення контракту на постачання російського газу 2009 року, Печерський суд проігнорував переконливі свідоцтва того, що згадані газові домовленості були оформлені суворо відповідно до законодавства Росії та України й чинних норм міжнародного права», — заявило російське МЗС.
Доволі екстравагантно на цьому тлі бурхливого обурення виглядає реакція Віктора Януковича. Президент заявив, що рішення суду не є остаточним, передає УНІАН. «Це, безумовно, прикрий випадок, який сьогодні перешкоджає питанню європейської інтеграції України», — пожалівся він президентові Словенії. Мовляв, сам засмучений таким результатом.
Ще цікавішою є заява попереднього президента. У інтерв’ю Бі-Бі-Сі Віктор Ющенко заявив, що не вважає справу Юлії Тимошенко політично мотивованою. Мовляв, підписавши газові угоди 2009 року, Юлія Тимошенко зрадила національні інтереси, сказав він.
Насправді, «дуже незалежний» суддя Кірєєв засудив не лише Тимошенко, а й усіх нас до ізоляції та стагнації.
Був період, коли українське громадянське суспільство мало шанс розвиватися. Було б несправедливо стверджувати, що цей шанс зовсім не використали. І саме зараз стане зрозуміло, наскільки подорослішала Альтернатива — ті молоді люди, які прагнуть жити інакше, на плечі яких сьогодні лягає відповідальність. Так, ми в дуже складній ситуації, когось залякали, когось вигнали з країни. Головне зараз — обрати зважену й оптимальну лінію поведінки. Сьогодні країна прокинулася з новим шансом?
Продовження теми на стор. «ТЕМА «Дня»»
