Не мине й місяця, як на півдні розпочнуться жнива й покотяться на північ країни разом із нечисленними кочовими загонами більш-менш сучасних комбайнів. Та, мабуть, це сезонне переселення техніки можна було б зобразити у вигляді величезних і до того ж надзвичайно рідких грабель, крізь які ми втрачаємо і врожай, і доходи. Не випадково ж Українська аграрна конфедерація та Українська асоціація аграрних інженерів запросили журналістів на круглий стіл на тему: «Жнива без комбайнів: українська реальність?».
Звичайно, ці солідні структури вдалися до деякої гіперболи, щоб загострити увагу до проблеми, яка дійсно існує, бо їм, мабуть, важко було розраховувати на інтерес ЗМІ до програмних засад державної технічної політики в агропромисловому комплексі, про що насправді йшлося на цьому зібранні сільгоспвиробників, науковців та машинобудівників.
За даними Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», основними сільськогосподарськими машинами аграрні підприємства забезпечені лише на 40—50%. І в той же час понад 90% з них уже відпрацювали свій амортизаційний ресурс. Як наслідок, через несвоєчасне виконання технологічних операцій сільське господарство України щороку втрачає близько третини вирощеного врожаю. Як відзначають фахівці, це призводить до зростання собівартості сільгосппродукції, позначається на рентабельності вирощування культур і зменшує купівельну спроможність сільгосппідприємств, фермерських і селянських господарств.
Як розповів президент ВАТ «Харківський тракторний завод ім. Орджонікідзе» Олександр Кривоконь, нині на одне село залишилось у середньому два старенькі трактори, та на два села — один комбайн. Він також послався на доповідну записку до уряду Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», у якій вказується, що «через нестачу тракторів на початку 2008 року настане межа призупинення тракторного виробництва на селі». Тобто, як відзначають фахівці, країна наближається до деіндустріалізації аграрного виробництва...
За словами директора товариства з обмеженою відповідальністю «Новоукраїнська МТС» (Кіровоградська область) Василя Крупенка, за два останні роки лише одне його господарство на весь район придбало вітчизняний комбайн «Славутич». Фахівець називає його «достойною машиною», хоча й вказує, що авторитет вітчизняної техніки на селі нині невисокий. Після того, як за рік було «з’їдено» гарантію в 600 мотогодин, завод перестав обслуговувати свою техніку, а у спеціалізованих сервісних організаціях, за словами фахівця, не знайдеш не тільки запасних частин, а й їх каталога на цю машину. «Тож на поля затягуються імпортні: і сівалка, і трактор, і комбайн. Якщо маєш гроші, запчастини завезуть навіть літаками, стимулюючи зарубіжного машинобудівника, а ми лише закони пишемо та програми приймаємо. Ані державного підходу, ані вітчизняного патріотизму не маємо», — з гіркотою вказує досвідчений механізатор.
Втім, ніхто, звичайно, не проти вищеназваного проекту, який, мабуть, вийшов з надр Мінагрополітики (до речі, заступник міністра Сергій Мельник, який мав брати участь у цій більш ніж актуальній розмові, чомусь її проігнорував). Але президент Української асоціації аграрних інженерів Василь Шпак відзначає, що не може зрозуміти, як проектувати технічну політику, не маючи програмних засад стабілізації й розвитку рослинництва та тваринництва. Крім того, за його розрахунками, довести вартість засобів механізації на селі від нинішніх 10,6 до 220 мільярдів гривень, як передбачає обговорювана програма, можна за нинішніх умов лише у 2039 році!
Однак «День» мав також і розмову, яка дала деякий привід для оптимізму. Тричі Герой (України, а також двічі — соціалістичної праці) Дмитро Моторний, який і нині очолює у Білозірському районі Херсонської області господарство «Зоря», розповів, що на його полях працюють 10 комбайнів і близько 40 тракторів. У стаді господарства — тисяча корів, від яких щодня надоюють 16 тонн молока. «І ще жодного разу, — сказав уславлений хлібороб, — ми не виходили за межі врожаю у 50 центнерів зерна з гектара. Так буде і цього року». Однак, за його словами, навкруги таких господарств не більше двох-трьох...
