У понеділок «Київенерго» зупинило другий енергоблок ТЕЦ-6, повністю припинивши гаряче водопостачання 3810 споживачів, а у вівторок відключило останній водогрійний котел на ТЕЦ-5, відрізавши від гарячої води ще 4553 об’єкти. За киян заступилася прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. Вона дала доручення НАК «Нафтогаз України» терміново відновити постачання газу на ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 Києва, що були відключені від постачань через борги. Київській міськадміністрації було наказано в триденний термін знайти шляхи погашення боргів. Газ, звісно пішов, а «Київенерго» в середу оголосило про поновлення припиненого напередодні гарячого водопостачання. Тимошенко, безумовно, зробила для киян добру справу. Не годиться жителям столиці ходити немитими. (Зауважимо, що гаряча вода, особливо влітку, дуже велика рідкість для багатьох міст країни й прем’єр не поспішає її включати). Але є ще маленьке питання: чи обов’язково було доводити справу до відключення? Чому прем’єр не підписала своє суворе доручення на декілька днів раніше? Відповіді в нас немає. Як і немає відомостей про те, чому в Києві не використовується реанімована урядом система взаємозаліків... Хоча борг «Київенерго» перед дочірньою компанією «Газ України», що входить до НАК «Нафтогаз України», за постачений природний газ становить 596 мільйонів гривень. У свою чергу, Київміськдержадміністрація винна «Київенерго» понад 1,2 мільярда гривень. А їй, точніше житлово-комунальним організаціям міста, винні кияни. І останнім часом ця заборгованість швидко зростає. Першим сигналом для неплатежів стало далеко не безперечне підвищення житлово-комунальних тарифів. Але далі платіжний бойкот фактично стимулював сам уряд, закликавши городян ігнорувати нові тарифи й навіть підтримавши позови, подані до суду для їх скасування.
Учора до цього підключився, зігравши роль доброго поліцейського, представник Мін’юсту — перший заступник міністра Євген Корнійчук. Повідомляючи журналістам про те, що окружний адміністративний суд Києва, на забезпечення позову уряду, заборонив Київській держадміністрації підвищувати тарифи на житлово-комунальні послуги, він підкреслив, що уряд закликає киян платити за старими тарифами. Характерно, що сам міністр у цьому делікатному питанні вважає за краще відмовчуватися. Тим часом, суд насправді ще далекий від остаточного рішення (постанова на забезпечення позову є звичайним запобіжним засобом), і пан Корнійчук про це добре знає. Але він, певна річ, добре знає й про можливості уряду впливати на судові органи й, більше того, всю судову систему. Чи не тому він говорить про попередню постанову з такою ейфорією, наче вже отримано рішення суду по суті справи. У будь-якому разі дії уряду виглядають явно популістськими. Більше того, дуже схоже, що на Києві відпрацьовується загальнодержавна модель завоювання популярності. Невипадково заступник міністра пригрозив судовими процесами й іншим регіонам, які будуть змушені підвищувати тарифи. Нагадаємо, що саме уряд ще минулого року, коли до виборів, здавалося, було далеко, ініціював житлово-комунальне тарифне ралі. Тепер він забув про колишні наміри й збирає плоди своєї ініціативи зовсім на іншому полі, хоча, з економічної точки зору, літнє затишшя в інфляційних процесах — найкращий період для поступового виведення житлово-комунальної галузі на рівень самоокупності. Але, звісно, в цій історії провідна роль злого городового належить київському меру. Пам’ятається, перед виборами він також клявся й божився, що тарифи в столиці до нового року не підвищуватимуться. Потім він, як писали в ЗМІ, помирився з Тимошенко й сьогодні, як ніколи, твердо вимагає підвищення тарифів. Чи не працює Черновецький таким чином на колишнього противника, допомагаючи йому завойовувати в столиці нових прихильників? Адже сам він уже не хоче бути мером, а поривається якщо не в президенти країни, то в народні депутати. А тому, схоже, мало що робить, аби повертати борги, що накопичилися у столиці. Гадаю, створення на Хрещатику Алеї зірок, швидше, розсмішить наш народ, ніж поповнить міську скарбницю, тоді як скасування річних і квартальних проїзних у міському транспорті ще більше зіграє на руку уряду, що збирається до президентських виборів мати в Києві власного мера. А що в цих умовах робити киянам? З цим запитанням «День» звернувся до одного з багаторічних депутатів Київради (1990 — 2006 рр.) Віталія Комова, який очолює сьогодні громадську організацію «Чесне слово». Він сказав «Дню», що підсумки роботи нинішнього мера переконують — вибори до всіх місцевих рад слід проводити за мажоритарною системою. Тоді, за словами Комова, будуть виключені випадки, коли міста будуть залишатися без команди, яка вважає своїм обов’язком працювати на громадян, на міську громаду. «Подивіться, — говорить Комов, — серед керівників столичної влади немає жодної людини, що знається на житлово-комунальному господарстві».
