Прем’єр-міністр Анатолій Кінах доручив Міністерству економіки в першій половині березня організувати засідання Ради експортерів. Керівникам найбільших підприємств країни буде запропоновано підготувати уряду рекомендації щодо підтримки активності України на зовнішніх ринках. Загроза різкого скорочення експорту сьогодні виглядає більш ніж реальною. Ставка на металургію як базову галузь економіки перестає себе виправдовувати через погіршення цінової кон’юнктури. Майже всі виробники металу за підсумками останнього кварталу минулого року задекларували збитки. За дивним збігом обставин це збiглося з фактичним припиненням галузевого податкового експерименту. Схоже, уряд наважується на поступове розширення пріоритетів.
Новими фаворитами державної підтримки, за задумом Анатолія Кінаха, мають стати хімічна промисловість, а також торговці зерном і цукром. Принаймні на останньому засіданні Кабінету Міністрів саме ці галузі він назвав найважливішими для розвитку експорту. Для початку з керівниками найбільших компаній цих галузей уряд збирається підписати Меморандум про співпрацю, як це нещодавно зробили з нафтотрейдерами. Насамперед, до цього повинні готуватися оператори зернового ринку. «Я просив би вивчити досвід роботи з компаніями на ринку нафтопродуктів і готувати такі ж пропозиції з точки зору взаємодії на ринку зерна», — сказав прем’єр, звертаючись до віце-прем’єра з питань АПК Леоніда Козаченка.
Проте перші наслідки виконання цього доручення виглядають вельми дивно. Леонід Козаченко повідомив про плани щодо реорганізації компанії «Хліб України» з метою створення на її основі потужної структури з експорту зерна. Економічна доцільність такої реорганізації варта окремого вивчення, але те, що вона не має ніякого стосунку до «досвіду роботи з компаніями на ринку нафтопродуктів», можна впевнено стверджувати вже тепер. Якщо вже йти за аналогією з вдалим регулюванням ринку бензину, то перше, що для цього свого часу зробив міністр економіки Олександр Шлапак, зібрав усіх найбільших трейдерів за одним столом. З планів щодо реорганізації компанії «Укрнафта» він точно не починав.
Напевно, не випадково прем’єр, даючи розпорядження про зближення уряду з «обраними» галузями, натякнув на загрозу нерівномірного розподілу симпатій тих чи інших міністрів і віце-прем’єрів. «Вимога до Кабінету Міністрів бути на рівній дистанції від усіх комерційних структур залишається й ставатиме лише жорсткішою. Нам треба формувати на всіх рівнях прозорі правила гри», — закликав Анатолій Кінах членів свого уряду. Лобіювання інтересів однієї, нехай навіть напівдержавної компанії, як це відбувається нині на ринку зерна, навряд чи допоможе Кабміну стабілізувати цей ринок. Сьогодні відсутність компромісного діалогу уряду з великими приватними компаніями характерна як для зернового ринку, так і для іншого аграрного фаворита — цукрового.
«Уряд не розуміє реалій ринку. І виробники, і торговці зазнають збитків, отже терміново щось треба міняти», — ці слова Сергія Федоренка, президента найбільшого цукрового трейдера, групи компаній «Укррос», «День» наводив лише два тижні тому. Те, що вони були сказані журналістам, а не представнику уряду у вузькому колі менеджерів, свідчить багато про що. Культура управління на рівні галузі у виконавчій владі все ще низька. Готовність держчиновника зібрати у своєму кабінеті конкуруючих бізнесменів багато в чому залежить не лише від бажання щось реально зробити, а й від того, чи не є бізнесменом сам чиновник. Останнім прикладом «взаємодії» держави та бізнесу на ринку цукру став той факт, що про показник мінімальної ціни цукру на внутрішньому ринку на 2002 рік керівники найбільших компаній-торговців дізналися лише від журналістів. Хоча, за логікою, вони перші, з ким мали б порадитися при затвердженні тарифних обмежень.
У хімічній галузі, що претендує на роль ще одного експортного фаворита, ситуація менш критична. Причому головним чином завдяки автономності кожного підприємства галузі при формуванні своєї маркетингової політики. Складається враження, що підтримки від держави на зовнішніх ринках тут, по суті, ніхто особливо й не прагне. Керівники підприємств галузі звертають увагу передусім на скорочення збуту на внутрішньому ринку. «Ми втрачаємо внутрішній ринок через збільшення поставок з Росії», — каже голова наглядової ради черкаського «Азоту» Борис Райков. Він вважає, що уряд повинен негайно почати антидемпінгове розслідування за фактами імпорту дешевих добрив. Очевидно, що підписання галузевого меморандуму про співпрацю допомогло б уряду реагувати на такі небезпечні тенденції заздалегідь, а не тоді, коли російські виробники захопили майже 20% українського ринку мінеральних добрив.
Взагалі ж, розширення галузевих пріоритетів Кабінету Міністрів, судячи з усього, продиктоване передусім економічними, а не політичними мотивами. А це означає, що запланована переорієнтація, скоріше за все, буде продовжена цього року, незважаючи на всі «варіанти» складу уряду після виборів. Про політичні наслідки зміни фаворитів говорити поки зарано, але слід зазначити, що саме завдяки пільговому режиму розвитку української металургії зміг наростити політичні мускули Донецький регіон, що має потужне представництво в нинішньому уряді.
