Зовсім нещодавно нинішній Святогірськ у Донецькій області називався Слов’яногорськом. У найближчому майбутньому цей населений пункт на півночі Донбасу обіцяє стати культурним і туристичним центром Східної України. Вже розроблено безліч проектів, покликаних змінити відому здравницю до невпізнання… Проте їхній розвиток поки що залишає бажати кращого — попри всі оптимістичні прогнози, сьогоднішню ситуацію у Святогорську назвати сприятливою не можна. Що й констатував губернатор Донецької області Анатолій Близнюк, який нещодавно відвідав місто.
Губернатор залишився незадоволений тим, що він побачив у Святогорську. «Прийняте однозначне рішення передати монастирю під організацію Лаври всі будови на правому березі, — заявив Анатолій Близнюк. — На правому березі ми маємо національний парк, архітектурно-історичні пам’ятники, заповідник і монастир. Повторюю, що передати монастирю потрібно все до останньої труби. Контроль я залишаю за собою. Згідно із законом ми спочатку приймаємо все у комунальну власність територіальної громади міста, а потім передаємо монастирю. Без ПДВ. Жодної копійки з бюджетних грошей не виділено на відновлення монастиря, всі тільки показують — «окраса», і заносять до книжок. І кожен кричить, що він тут господар. А хто ремонтуватиме визначну пам’ятку?»
Категоричність губернатора пояснюється просто. На сьогоднішній день всі проекти з розвитку Святогорська «витають у хмарах» — немає елементарної розробленої програми, згідно з якою і відбувалося б переродження міста на європейський курорт. Немає також і коштів, щоб втілити всі грандіозні за своїми масштабами задуми. А. Близнюк висловив стурбованість тим, що проектів розробляють багато, а ось над їхнім втіленням у реальність мало хто замислюється. За його твердженням, не враховано безліч чинників, які згодом ризикують Святогорську «вийти боком»: «Вадим Писарєв має пропозицію поставити на березі Дінця пам’ятник князю Ігорю як символ об’єднання трьох слов’янських народів — російського, українського та білоруського, з можливим запрошенням на відкриття високих державних діячів трьох держав, патріарха. Це чудово, але є в цієї медалі й інший бiк. Якщо ми робимо монастир і пам’ятник, на це відкриття приїдуть 5—6 тисяч чоловік. Хто-небудь уявляє, де та як ми їх розмістимо? Стан більшої частини таборів і турбаз аж ніяк не ідеальний. Адже є план реконструкції, тепер слід шукати інвесторів і втілювати цей план у життя. Коли ми з Віктором Януковичем були з візитом у Німеччині, німці цікавилися насамперед розвитком нашого туристичного бізнесу. Уявляєте, я б їм сказав: «У нас золоті куполи, але зручності у дворі. І немає гарячої води». Перш ніж підіймати такі важливі питання, перш ніж говорити, що ми — Святогірськ, потрібно не тільки, образно кажучи, губи нафарбувати, потрібно спочатку вмитися».
А тим часом начальник обласного Управління архітектури і містобудування Анатолій Шевцов подав розроблений інститутом «Донбасгромадянпроект» план реконструкції Святогорська. Згідно з планом на правому березі Сіверського Дінця залишиться монастир, який у 2004 році отримає статус Лаври. На лівому березі передбачається створення сучасного туристичного комплексу: центральна частина міста підлягає знесенню, місце старих будинків займе готельний комплекс, біля старого русла річки розміститься аквапарк. Наявні на сьогодні турбази розраховані на 19 тисяч відпочиваючих, але їх необхідно реконструювати.
Святогірськ хочуть розділити на дві частини: на правому березі — Лавра, на лівому — готельний комплекс з усіма атрибутами світського життя: парками, нічними клубами, ресторанами. Проект хороший усім, крім одного: для його реалізації потрібні інвестиції, але інвесторів поки що немає.
