КУРИ НЕ ВИННІ
Днями Миронівській птахофабриці, що входить до однієї з найбільших агропромислових компаній України, акції якої котируються на основному майданчику Лондонської фондової біржі, — «Миронівського хлібопродукту» (МХП) — тимчасово заборонили постачати м’ясо до Росії з 4 листопада через виявлення в ньому лістерій. Повідомлення про це розміщено на офіційному сайті Федеральної служби з ветеринарного і фітосанітарного нагляду Російської Федерації.
«У зв’язку з виявленням при моніторингових дослідженнях заборонених і шкідливих речовин у тваринницькій продукції, що надійшла до Російської Федерації із Бразилії, Німеччини, Словаччини, США, Уругваю й України, Россільгоспнагляд із 4 листопада 2010 року вводить тимчасові обмеження на постачання в Російську Федерацію продукції з деяких підприємств цих країн», — йдеться в повідомленні.
В українській компанії спростовують звинувачення. Мовляв, кожну партію морожених курей на експорт перевіряють за всіма показниками основного обов’язкового переліку (лістерія, сальмонела, кишкова паличка, антибіотики, солі важких металів тощо). «За останні два місяці позитивних результатів по лістерії виявлено не було», — говорить директор лабораторії Черкаської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини Валерій Генков.
На перший погляд, ця ситуація із забороною — просто прикрий випадок, який може статися з будь-яким підприємством цієї галузі в будь-якій країні світу. Утім, коли цей випадок розглядати в контексті євроінтеграційних планів України, можна побачити закономірність... Так, під час останнього, дуже важливого раунду переговорів України з ЄС щодо угоди про Зону вільної торгівлі Росія запровадила обмеження на імпорт деяких видів нашої молочної та м’ясної продукції. І це в той час, коли і урядовці, і підприємці заявляють представникам ЄС про наміри експорту даного товару на їхній ринок.
Українська курятина тут має чи не найбільші перспективи... В охолодженому вигляді вона на 50—70% дешевша за європейську. Як зауважує «Дню» голова правління компанії МХП Юрій Косюк, освоєння європейських ринків — пріоритетне завдання для підприємства. Після введення нових виробничих потужностей та отримання сертифікату на експорт продукції в Європу, експорт компанії, починаючи з 2013—2014 року, очікується в об’ємі 15—20% всієї виробленої продукції, говорить Косюк. Тому в відкритті кордонів з Євросоюзом МХП для себе ризиків майже не бачить. Європейських конкурентів на внутрішньому ринку теж не бояться, бо, за словами Косюка, підприємство має найнижчі витрати на виробництво курятини в країні.
«МОЛОЧНА» ДИВЕРСИФІКАЦІЯ
Молочники, які теж відчувають на собі бажання Росії не пустити українське в Європу, також констатують пріоритетність ЗВТ. Мовляв, ЄС буде стимулювати багато українських компаній рухатися вперед: проводити реконструкцію виробництва та доводити якість своєї продукції до рівня європейських стандартів. «Наприклад, для нашого підприємства, яке є частиною міжнародної компанії, ЗВТ дозволить освоїти нові ринки та постачати сировину нашим заводам на території всіх європейських країн. Тобто підприємство отримає можливість диверсифікувати виробничі ризики, адже сьогодні експорт сирів здійснюється переважно на ринки країн СНД», — розповідає «Дню» директор із зовнішніх зв’язків ВАТ «Шосткинський міськмолкомбінат» Наталія Фесюн.
Хоча, як вона відзначає, щоб реально розпочати експорт української молочної продукції до ЄС, потрібно справді «підтягнути» її якість. Поки що, на думку Фесюн, молока європейського рівня в Україні мало. «Однак зараз уряд робить певні кроки для виправлення цієї ситуації: планує ввести паралельно з українськими ще й європейські стандарти якості на молочну сировину, щоб підприємства протягом перехідного періоду пристосуватися до роботи за новими, більш жорсткими правилами. Сподіваємося, вони будуть успішними», — резюмує вона.
НАШЕ «ЧЕРВОНЕ» М’ЯСО ПОПУЛЯРНЕ В ЄС, АЛЕ НЕ МАЄ ПОПИТУ В УКРАЇНІ
Утім, в Україні, як виявляється, вистачає й продуктів для європейського споживача... Мова йде про елітну «червону» яловичину.
«Підписання договору про створення зони вільної торгівлі з ЄС матиме лише позитивні наслідки для українських виробників яловичини, — переконаний Віталій Завадський, генеральний директор ТОВ «Агросолюшнс», що спеціалізується на вирощенні «червоного» м’яса та забезпечує виробничі потреби «Макдональдс Україна» у стейках. — Адже Україна — це єдина країна у світі, де яловичина дешевша від свинини».
За іронією долі, ця галузь в Україні, як стверджує бізнесмен, сьогодні на межі знищення. «Наш ринок переповнений вітчизняним та імпортним м’ясом другого сорту, а вищих сортів ми не маємо де продавати, бо Європа перекрила сьогодні кордон для українських виробників яловичини. Тому продаємо його за ціною другого сорту собі у збиток», — констатує Завадський. Якщо кордони «відкриють», ТОВ «Агролюшнс» збирається скористатися перевагами ЗВТ, продаючи дешевше м’ясо внутрішньому споживачу, а дорожче — експортувати в Європу.
Що стосується якості продукції, то, переконаний Завадський, виробники самі підтягуватимуть свої підприємства до потрібного рівня. «Мені як виробнику яловичини абсолютно все одно, куди й кому продавати — чи в Африку, чи в Європу. Головне, щоб на мій товар був попит і хороша ціна. А це значить, що я зацікавлений привести своє підприємство до таких умов, які вимагаються на тих ринках», — каже «Дню» генеральний директор ТОВ «Агросолюшнс».
Тому якщо ЗВТ й може вдарити по сільському господарству, переконаний Завадський, — то тільки по переробниках. «Але ж податків у нас більше платить виробник, а не переробник. Тому тут треба вже думати, кого пріоритетніше захищати», — зауважує Завадський.
«СОЛОДКА» ЄВРОПА
Подекуди українські харчі вже навчилися обходити бар’єри європейських ринків... Використовуючи дочірні чи партнерські підприємства в Європі, українські кондитери вже продають свою продукцію на правах європейського виробника. За таким сценарієм працює й один із найбільших гравців вітчизняного ринку солодощів — кондитерська корпорація Roshen. Як розповідає «Дню» керівник департаменту маркетингу корпорації Богдан Золочевський, доступ до ринку Євросоюзу їм відкриває Клайпедська кондитерська фабрика в Литві, що входить до складу Roshen.
Продажу кондитерської продукції європейського походження на території України, переконує Золочевський, вітчизняна «солодка» галузь не боїться. «Розробляючи свої продукти, ми працюємо на випередження й орієнтуємося не на конкурентів місцевого ринку, а на рівень виробників країн ЄС», — говорить він.
Що ж стосується ціни, то навіть після зняття митних обмежень вітчизняна кондитерка лишатиметься значно дешевшою порівняно з європейською, зауважує Золочевський. Не боїться Roshen і втратити прихильність українського покупця. «Наш споживач краще сприймає кондитерську продукцію вітчизняного виробника, — констатує він. — Підтвердженням цьому є слабкі позиції на нашому ринку російських гравців».
ІСТИНА — У ВИНІ ЛИШЕ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЯКОСТІ
Ще одне поширене побоювання стосовно ЗВТ — можливий потік дешевої та не дуже якісної продукції в Україну з Євросоюзу, що може вдарити й по вітчизняних виробниках, і по споживачах. Утім, на прикладі вин можна спостерігати абсолютно протилежну ситуацію...
«Український ринок алкоголю ділиться на два умовних типи продукції, — розповідає «Дню» генеральний директор українського імпортера елітних вин — ТОВ «ВІТІС ГРУПП» — Сергій Мазур. — Перший — горілчані вироби, які на сьогодні досить якісні, більш-менш європейських стандартів та вже конкурентоспроможні на ринках ЄС. Другий же сегмент — це українське так зване вино. Тут я прогнозую повний провал».
Справа в тому, що, за нашим законодавством, як пояснює Мазур, у вині може використовуватися не лише винний, але й етиловий спирт. В ЄС же такі напої продавати неприпустимо. «Тож Європа вимагатиме, щоб на пляшках з «вином» з домішками етилового спирту писали що завгодно, але не вино. Напис «вино» на пляшці з напоєм, який містить воду, штучний барвник, підсилювач смаку і етиловий спирт, кваліфікується європейцями як шахрайство та обдурювання споживача, — продовжує він. — Тож увесь наш «шмурдяк», я впевнений, буде змушений піти не лише з європейського ринку, а й з вітчизняного. Якщо сьогодні є люди, які купують напій, думаючи, що це вино, то після появи на пляшках напису «винний напій» я не впевнений, що будуть охочі його придбати».
Тому український споживач, навіть з найменш платоспроможної верстви населення, однозначно виграє від відкриття економічних кордонів з ЄС, вважає Сергій Мазур. Адже після створення ЗВТ навіть у найнижчому цінову сегменті ринку винної продукції якість зросте.
СЕКРЕТИ ЕФЕКТУ КОНКУРЕНТНОСТІ
«Коли зростає конкуренція, зростає й продуктивність», — констатує в розмові з «Днем» особливості економічної інтеграції професор Київської школи економіки, доктор філософії Bocconi University (Італія) Олена Беседіна. Після створення ЗВТ з Євросоюзом найслабкіші підприємства, на її думку, залишать український ринок. «Але те, що з ЄС в Україну прийдуть дешеві неякісні товари — міф. Бо експортують завжди найкращі компанії», — аргументує Беседіна.
Тим більше, що з ринку Європейського Союзу Україні, в першу чергу, варто очікувати не товарів, а інвестицій, завдяки яким ми змогли б збільшувати свій експортний потенціал...
Так, за підрахунками професора Київської школи економіки, доктора філософії University of Maryland (США) Олександра Шепотила, якби Україна була членом Європейського Союзу, то з 2001 року по 2006 рік вона збільшила би свій експорт в середньому на 10%. А це близько 4 мільярдів доларів доходу! Причому, вважає Шепотило, з 2006 року експорт зростав би ще швидшими темпами — до 20%.
За словами експерта, результати проведеного ним дослідження справедливі й при умові створення ЗВТ з ЄС. Але, провівши паралелі між Україною та країнами Східної Європи, що вже інтегрувалися в ЄС, основною експортною галуззю нашої країни Шепотило у своєму дослідженні визначив машинобудування. «Сировинні ж галузі та сільське господарство не особливо б виграли, хоча потенціал тут і високий», — вважає він.
Чому саме машинобудування? Шепотило запевняє, що ЗВТ дозволила б західним компаніям розміщувати в Україні виробничі потужності й потім експортувати продукцію в країни ЄС. За відсутності ж спільного економічного простору європейцям вигідніше робити протилежне: розміщувати підприємства, наприклад, у Польщі та експортувати вироблену там продукцію в Україну. «Якщо в нас буде Зона вільної торгівлі з Євросоюзом, це буде основним фактором для потенційних інвесторів», — упевнений експерт. Крім цього, за словами Шепотила, Україна від відкритості виграє в перспективі: ринкова лібералізація зменшить ціни, виробники стануть більш здатними до конкуренції тощо. Без «жертв» цієї лібералізації також не обійтися, але ними стануть ті підприємства, що не стали б конкурентоспроможними в будь-якому випадку, вважає він.
«Нам потрібно з кимось інтегруватися: чи з Євросоюзом, чи з Росією, Білоруссю та Казахстаном. Якщо не буде жодної інтеграції, ми приречені на провал... Нам не можна стояти на місці. Навіть Канада та Південна Корея створили з ЄС зону вільної торгівлі. Україна ж від цього страждає, бо в неї зростає число конкурентів на європейському ринку — стверджує Шепотило. — Утім, навіть за таких умов інтеграція з ЄС більш вигідна, аніж з Росією, Білоруссю та Казахстаном. Європейські компанії можуть принести на наш ринок нові технології, розвинути нові галузі. У випадку ж із Росією ми могли б лише експортувати наші традиційні товари: метал, продовольство тощо. Але інтегруватися нам потрібно в будь-якому випадку».
ЗА ЖОРСТКИМИ СТАНДАРТАМИ — ЯК ЗА «КАМ’ЯНОЮ СТІНОЮ»
Утім, за великими можливостями й перспективами ЗВТ з Євросоюзом перед Україною стоять не менші зобов’язання. Навіть не вдаючись у складні деталі переговорного процесу, можна усвідомити наявність величезної «прірви» між нами в стандартах ведення бізнесу.
«Європейський Союз захищений стандартами, до яких Україна ще не готова. Тому односторонньої відкритості з нашого боку слід остерігатися, — попереджає доктор економічних наук, професор, директор Інституту світової економіки й міжнародних відносин Національної Академії наук України Юрій Пахомов. — Аби мінімізувати ці ризики, необхідно діяти раціонально, а не емоціонально: ретельніше вивчити ситуацію та підготуватися до підписання угоди до найменшої деталі. Просто «кидатися в обійми», «пірнати» в європейський ринок не можна в жодному разі. Ми повинні бути впевнені, що ринок ЄС прийме українську продукцію... Інакше може повторитися історія зі вступом у СОТ, від якого очікували значно кращого ефекту».
«В Європейському Союзі на сьогодні абсолютно інший рівень стандартів, інші підходи до ведення бізнесу, — погоджується з цією тезою й генеральний директор ІТ-компанії «Eleks Software» (Львів) Олексій Скрипник. — Вони в перспективі є корисними для України. Питання в тому, що наша країна ще не готова до таких стандартів. Попереду величезна робота — як для чиновників, так і для бізнесменів — з підвищення конкурентоспроможності української економіки... Перш ніж підписуватися під документом, треба справді усвідомити в тому числі й величезну різницю між культурою бізнесу ЄС і України».
Хоча, наприклад, та ж сфера ІТ, за словами Скрипника, і не відчує особливих змін після створення ЗВТ, адже це — одна з небагатьох галузей, яка вже зараз успішно представляє Україну на світовому ринку. «Хіба що підвищиться рівень конкурентності. Але він у нас в галузі й так високий. Наприклад, зараз в українській ІТ-галузі по деяких показниках рівень зарплат вищий, аніж у Польщі», — розповідає він «Дню».
Однак європейські цінності ведення бізнесу, приклад побудови ідеальних компаній — це та планка, до якої таки варто прагнути, радить обізнаний зі світовою, в тому числі й європейською, бізнес-атмосферою Олексій Скрипник. «Тож ЗВТ буде суперпозитивною річчю для України в цілому, — упевнений він. — Альтернативи цьому немає: ми нікуди не дінемося від європейських стандартів, потрібно працювати відповідно до них».
ПОЛЬЩА РАДИТЬ УКРАЇНІ СКОРИСТАТИСЯ ЇЇ ДОСВІДОМ
Україні варто скористатися досвідом Польщі при укладенні угоди про ЗВТ, кажуть провідні експерти. Нагадаємо, що договір з ЄС про відкриття кордонів наш західний сусід підписав ще у 1992 році. Тоді як до спільного ринку промислового виробництва, за словами посла Республіки Польща Яцека Ключковського, країна увійшла лише в 1999 році. «Тобто сім років ми крок за кроком відкривали ринок з обох сторін, — наголосив дипломат. — Крім того, у нашій угоді був закладений асиметричний підхід, що передбачав деякі преференції польським виробникам». І відразу був помітний ефект: приєднання Польщі до Зони вільної торгівлі призвело до пожвавлення економічних відносин з Чехією, Словаччиною та Угорщиною. Тож поляки сьогодні здивовані тим, що Україна не використовує досвід сусідньої держави, а вигадує велосипед.
Зараз поляки ретельно готуються до підписання угоди про ЗВТ між ЄС та Україною. «Ще у 2008 році ми, на замовлення Міністерства економіки Республіки Польща, провели дослідження наслідків для нас відкриття кордонів між Євросоюзом та Україною, бо думали, що у 2009 році така угода вже буде підписана», — розповіла представник Центру східних досліджень Польщі (ЦСДП) Івона Вішнєвська.
Відповідно до висновків вищезгаданого дослідження, особливо відчутного збільшення ні економіка України, ні Польщі від ЗВТ спочатку не відчують. Для останньої, за підрахунками ЦСДП, валовий внутрішній продукт після обнуління мита збільшиться на 0,5%, а український ВВП — на 1-2%. До того ж, за словами Вішнєвської, Україна для Польщі є серйозним конкурентом у споживанні прямих інвестицій. Поляки побоюються, що зі створенням ЗВТ потенційні інвестори, яких цікавитиме будівництво нових виробничих потужностей, мігрують до їхнього сусіда, де дешевша робоча сила.
Утім, попри очевидні ризики, Польща обіцяє всіляко відстоювати інтереси України в переговорах про створення ЗВТ з ЄС. Тому що, як зазначила Вішнєвська, наші сусіди передусім зацікавлені в «цивілізованості» правил ведення бізнесу в Україні, особливо з позиції польських компаній. «Опитані нами польські експортери серед бар’єрів, які заважають веденню їхнього бізнесу в Україні, першим називали не мито, а відсутність регламентованих і дієвих правил», — зауважує представник ЦСДП.
ДОВІДКА «Дня»
Частка ЄС у загальному зовнішньоторговельному обороті України за підсумками 2009 року склала 30,91%. Експорт до країн Євросоюзу становив 25,37%, а імпорт з ЄС — 36,34%.
У І кварталі 2010 року торгівля з ЄС займала у загальному зовнішньоторговельному обороті країни 28,24%. При цьому експорт з України до Євросоюзу знизився до 23,58%, а імпорт з ЄС — до 32,89%.
Обсяги українського зовнішньоторговельного обороту товарами та послугами з державами — членами ЄС у І кварталі 2010 року збільшилися в порівнянні з аналогічним періодом 2009 року на 13,73% і становили 7,29 мільярда дол.
