Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЗОВНIШНIСТЬ НА ЗАМОВЛЕННЯ

В Україні почався бум пластичної хірургії
15 лютого, 2002 - 00:00

Наприклад, на заході ні зірки естради та кіно, ні прості смертні давно не приховують того, що здійснюють маніпуляції зі своєю зовнішністю, оскільки лише сам цей факт вказує на те, що вони піклуються про свій зовнішній вигляд. Там звертання до послуг пластичної хірургії сприймається як візит до перукарні або до косметолога. Тільки за останні сім років кількість пластичних операцій у США збільшилася у півтора раза. Іноді пристрасть до удосконалення своєї зовнішності доходить до абсурду. Скажімо, якщо раніше інтерес дитини до навчання батьки намагалися стимулювати за допомогою кишенькових грошей, солодощів або розваг, то сьогодні як заохочення пропонується пластична операція, наприклад, по коректуванню відстовбурчених вух.

Однак косметичну хірургію не можна назвати прикметою кінця ХХ і початку ХХI століття. Битва хірургів з відбитками часу й недосконалістю зовнішності почалася ще у 1901 році, коли лікар Холландер видалив польській аристократці складки на провислих щоках та підборідді. Згодом, правда, подібні операції були практично поза законом, вірніше, поза моральним законом. У той час зробити пластичну операцію було рівноцінно найнижчим і ганебним вчинкам, та й ефект операцій по омолоджуванню виявлявся нетривалим — через декілька місяців час наполегливо брав своє. Ренесанс естетичної медицини відбувся у 50-ті роки в Європі, коли даний метод став замінником так і не знайденому еліксиру молодості.

А зараз, через півстоліття, косметичний бум відвідав і Україну. Крім спеціалізованих клінік, тепер і кожна лікарня має центр естетичної хірургії, і не тільки в столиці, але і в обласних і навіть районних центрах. Так що попит на послуги пластичного хірурга у нас у країні чималий.

Як розповів «Дню» директор Київського міського центру пластичної мікрохірургії Василь Пінчук, з кожним днем послідовниць Галатеї в Україні стає все більше. Крім операцій по омолоджуванню, лідерами за попитом стають коректування обличчя, молочних залоз і ліпоксація (зниження ваги). За його словами, існує чимало випадків, коли пластична операція ставала відправною точкою на шляху до кардинальних змін в особистому житті та у кар’єрі пацієнта. Адже як би нас не переконували, що в людині найголовніше — внутрішній зміст, але зовнішність, погодьтеся, відіграє далеко не останню роль. Та і, скажімо, робота, яка вимагає безпосереднього контакту з людьми, зовсім не підходить людині з явними дефектами зовнішності. Наприклад, Олені при влаштуванні на роботу в представництво іноземної фірми досить однозначно натякнули, що її некрасивий ніс не сподобається клієнтам, які прийдуть до офісу. Після цього вона продала телевізор і на отримані гроші зробила собі пластичну операцію. Друга історія менш драматична, зате результат був схожий на казку про Попелюшку: і коло спілкування стало більшим, і прихильники з’явилися, й особисте життя налагодилося.

Правда, у кожного явища існує зворотний бік медалі: коли пластична операція сприймається пацієнтами як розв’язання неусвідомлених внутрішніх конфліктів, внаслідок чого людина не сприймає адекватно свою зовнішність. Психологи називають це дисморфоманією. За словами старшого наукового співробітника Інституту психології, кандидата психологічних наук Наталії Бастун, хвороба може проявлятися як гіперболізоване сприйняття власного недоліку, абсолютно непомітного для оточуючих. Як, наприклад, результат догани в дитинстві з боку батьків, який згодом перетворився у комплекси. Своєрідною прикметою нашого часу, на думку психолога, є і так званий «синдром манекенниці». Він проявляється у масових захворюваннях дівчаток-підлітків анорексією, коли бажання наблизитися до стандартів 90—60—90 змушує їх виснажувати себе неправильними дієтами, пити пiгулки і звертатися по можливості до пластичних хірургів, щоб вони позбавили їх від надмірної, на їх думку, ваги. У подібних ситуаціях дуже багато залежить від хірурга, який повинен вирішити, що для нього важливіше: дотримуватися принципу «не нашкодь» чи не втратити можливість зайвий раз заробити гроші.

Якщо ж говорити про гроші, то ціни на послуги, які пропонують косметичні клініки — а це як омолоджуючі та коректувальні процедури, так і імплантація золотих ниток та лазерне шліфування шкіри обличчя — доступні далеко не для всіх. Так, мінімальна ціна на підтяжку брів — $100—300 доларів, на ліпоксацію $100—700 доларів, а операції на молочних залозах — до $2000. При тому, що випадки незадоволення результатами операції трапляються не рідко. Правда, в більшості випадків, запевняють фахівці, — це, скоріше, справа смаку. За статистикою, наприклад, Міського центру пластичної хірургії, на 10 пацієнтів припадає один невдалий випадок, який хірурги безкоштовно ліквідовують. Крім цього, до косметичних хірургів також застосуємо закон про захист прав споживача. Правда, неякісний продукт або недостатньо ввічливе ставлення продавця до покупця обходиться нам все ж дешевше, ніж, скажімо, викривлена губа або неправдоподібно звужені очі. І не треба забувати, що будь-яка операція, в тому числі й пластична, з наркозом і реабілітацією, має загрозу постопераційних ускладнень, імовірність яких збільшується при наявності у людини хронічних захворювань. Тим більше, що часом перевірити компетентність хірургів можна лише після того, як ляжеш сам на операційний стіл.

КОМЕНТАРІ

Лариса КАДОЧНИКОВА, актриса Театру російської драми ім. Л. Українки:

— Для кожного це суто індивідуальне. Наприклад, моя мати все життя виглядала юною за рахунок свого внутрішнього світу. Можна робити щороку операції і при цьому залишатися холодним усередині, й від цього зовнішність все одно не виграє. Пластична операція забирає у людини її індивідуальність, у неї змінюється міміка та іноді навіть жести. Коли природа дає одне, а людина це переробляє, відбувається якесь роздвоєння. Як, на мій погляд, сталося з Пугачовою. Старість не у зморшках, а в душі. Обличчя ліплять емоції та енергетика, яка властива тій чи іншій людині. Маша ЄВФРОСИНІНА («Новий канал»):

— Зараз пластичні операції починають набувати масовості, особливо в шоу-бізнесі. Час диктує свої умови і це стає елементом догляду за собою. Коли ж візит до пластичного хірурга відбувається щомісяця й не тому, що в цьому є реальна необхідність, а тому, що треба чимось себе зайняти чи просто змінити свій імідж, — це вже параноя. Зараз мені навіть складно розібратися, чим стала на сьогоднішній день пластична хірургія — модною тенденцією чи нав’язливою ідеєю. Зовнішність сьогодні для багатьох важливіша за освіту чи внутрішній світ, і це дуже сумно. Але все ж треба йти в ногу з часом, щоб тебе сприймали адекватно, тим більше, якщо постійно знаходишся на очах. Не виключено, що я, наприклад, років через 20 також вдамся до допомоги пластичного хірурга. Світлана БІЛОНОЖКО , співачка:

— Дуже важливим є професіоналізм хірурга. Якщо у мене не виникне сумніву в його компетентності, чому б і ні. Жінка, яка на це пішла, — розумниця, хто про це думає — теж молодці. Жінка повинна завжди пам’ятати про те, що вона жінка. Якщо є можливість удосконалити свою зовнішність, потрiбно це робити.

Підготувала Оксана ОМЕЛЬЧЕНКО, «День»

ПОРАДА ФАХІВЦЯ

Як розповіли «Дню» в Інституті краси, спрогнозувати результат операції можна за атмосферою й ще за тим, скільки людей прагне перетворити свою зовнішність саме у даній клініці. Сумнів повинні викликати десятки закордонних дипломів, розвішених на стінах, а також «сумлінні» хірурги, які готові виконати будь-який абсурдний каприз клієнта. Як правило, у клініці, де працюють справжні професіонали, до операції хірург з клієнтом зустрічаються як мінімум 3—4 рази для того, щоб встановити психологічний контакт, а також, щоб лікар зробив необхідні аналізи і пересвідчився, що у клієнта дійсно є показання до пластичної операції, а не проблеми особистісного характеру. Ідеальний варіант для перевірки клініки — це наявність фотографій прооперованих тут людей «до» і «після», а також можливість зв’язатися з цими людьми за відсутності хірурга, щоб обговорити з ними їх враження та нинішній стан.

Оксана ОМЕЛЬЧЕНКО, «День»
Газета: