Останні заяви щодо України спочатку з боку представників європейської «трійки», яка приїжджала нещодавно до Києва, а потім делегації Європарламенту, яка відвідала Україну на цьому тижні, можуть бути підтвердженням сказаному. Сьогодні ЄС явно більш стурбований внутрішньою ситуацією в Україні, аніж розвитком двосторонніх відносин. І назвати цей інтерес нездоровим або таким, що суперечить якимось загальноприйнятним нормам, навряд чи можна — західна преса зробила все можливе, аби роздути українські проблеми.
Ян Марінус Вірсма, який очолює комітет у Європарламенті зі співробітництва з Україною, перебуваючи в Києві, зізнався, що, скажімо, питання фінансування добудови енергоблоків у Рівному та Хмельницькому під час зустрічей з українськими політиками не обговорювалося. При цьому він нагадав, що Україна повинна виконати спочатку одну умову — реформування енергосектору, а потім сподіватися на кредити. Турбота Євросоюзу про українські реформи цілком зрозуміла: якщо давати гроші, то треба бути певним, що отримаєш їх назад. Проте пан Вірсма, очевидно, забув свої ж слова річної давнини під час зустрічі з українськими журналістами в Брюсселі. Тоді умовою кредитування добудови АЕС, за його словами, лишалося закриття ЧАЕС. Чорнобиль закрили. Але для надання кредиту висуваються нові умови. Що, мабуть, за певних умов можна було б трактувати як диктат.
Однак списувати всю вину на ЄС, Сполучені Штати чи будь-кого ще теж не варто — з різних причин Україна сама не змогла чітко визначити «правила гри» з партнерами. Що ж стосується згаданого реформування енергосектору, то в 1995 році ми зобов’язалися виконати цю умову для отримання кредитів, підписавшись під Оттавським меморандумом.
Очевидно, що авторитет України, а заразом і її важливість у світових процесах зведені до мінімуму. Вигідне геополітичне розташування лишається, судячи з усього, єдиною козирною картою вже упродовж десяти років, яка має все менше шансів зіграти.
Здавалося б, завдяки березневому головуванню в Раді Безпеки ООН Україна отримала шанс дещо покращити свій достатньо попсований за останні місяці імідж. Єльченко на брифінгу зауважив, що за ефективністю головувань різних країн Україна побила всі рекорди (проведено 23 офіційних засідання, 40 неофіційних консультацій, ухвалено п’ять резолюцій, виголошено шість офіційних заяв тощо). Однак все це ще має дати свої результати — зокрема, і в Македонії, і на Близькому Сході. Але питанням є — хто тоді пам’ятатиме про Україну? У принципі, виступ Єльченка лише підкреслив давню аксіому: зовнішня політика не може бути відірваною від внутрішньої.
