Потерпіла від рук гвалтівників у Миколаєві Оксана Макар померла в Донецькій лікарні вранці 29 березня. Біль. Скорбота.
Але й нині жахливу ситуацію продовжують активно обговорювати пересічні громадяни, політики, чиновники, журналісти. Кажуть різне — про розправу, про суд Лінча, з’ясовують, хто правий, хто винен. Миколаївський прес-клуб спільно із Телевізійним академічним каналом у місті Миколаєві протягом цього тижня проводив телемарафон, говорили про уроки трагедії Оксани Макар. До обговорення залучили десятки експертів — педагогів, психологів, медиків, адвокатів і юристів, спортсменів та охоронців, представників правоохоронних органів і школярів, активну молодь та журналістів — усіх, кому не байдуже, в якому місті і в якій країні ми живемо.
Поки тривав телемарафон, стало відомо про ще одну трагедію іншої миколаївської дівчинки — Олександри Попової. Як і її ровесниця, Олександра зазнала насильства практично в той же час, 10 березня. Тяжкі фізичні травми і вже 2 тижні у стані коми — так дівчина поплатилася за свою готовність допомогти ближньому. На відміну від історії з Оксаною Макар, про цю справу практично не говорять журналісти, а мати Олександри щодня бореться за те, аби дістати 2000 грн. на лікування єдиної доньки. Адвокат, який представляє інтереси Олександри в суді, не розголошує жодних відомостей щодо підозрюваного, таким чином дотримуючись закону України. А мати дівчини, Алла Миколаївна, не вимагає страти чи лінчування підозрюваного, лише сподівається на те, що правоохоронні органи усе з’ясують. Дві ситуації з насильством над дівчатами в одному місті, в одній країні — дві різні позиції матерів і журналістів, два різних ставлення до справи в політиків, чиновників і правоохоронних органів.
Олександра Попова продовжує боротися за своє життя. Телевізійний прес-клуб в Миколаєві продовжує активно обговорювати дві трагедії і проводити телемарафон під загальною назвою «Уроки трагедії Оксани Макар» (він транслюється щодня на Телевізійному академічному каналі з 8.00 до 9.00 і з 18.00 до 19.00). Головне — як зупинити насильство?
Гліб ГОЛОВЧЕНКО, директор Коледжу преси й телебачення, генеральний продюсер ТК ТАК-TV, кандидат педагогічних наук:
— Не можна сказати, що смерть Оксани Макар була несподіваною, адже стан дівчини фактично був несумісний з життям. Проте це не робить її смерть менш трагічною. Усі мають винести з цього уроки. Висновки мають зробити медики, правоохоронні органи, працівники системи освіти, представники громадськості, бабусі й дідусі, мами й тата, та й самі молоді люди. За час проведення телемарафону ми виявили також трагедію Олександри Попової, телеканал ТАК-TV і Миколаївський прес-клуб узяли «шефство» над Сашею. Ми сподіваємося, що хоча б одна з двох сумних історій закінчиться добре, й ми не втратимо ще одну молоду мешканку Миколаєва, яка могла б радувати своїх рідних і близьких і приносити користь суспільству. Від імені Коледжу преси й телебачення, Миколаївського прес-клубу та телеканалу ТАК-TV висловлюю співчуття рідним і близьким Оксани. Вічна їй пам’ять.
Ілля СТАРИКОВ, доктор педагогічних наук, професор:
— Ця трагедія торкнулася не лише однієї долі. Доля Оксани, як лакмусовий папірець, висвітлила все те, що зараз відбувається в нашому суспільстві. Це, крім усього, привід для розмірковування про те, що відбувається з нашою молоддю, куди вона йде, що ми виховуємо в ній. Гадаю, при всьому трагізмі є позитивний ефект ситуації — в тому, що вона збудила якоюсь мірою нашу свідомість, змусила думати над цими проблемами. Але погано, що багато політичних сил починають використовувати цю трагедію у своїх політичних цілях. Адже це — трагедія всього суспільства.
