Скандал навколо «Кольчуг» не став справою року у відносинах між Україною та Великою Британією, переконаний посол Її Величності Роберт Брінклі. Проте він погоджується, що ця справа «затьмарила» відносини між двома країнами, і твердо, хоча й дипломатично наголошує, що від Києва все ще очікують відповідей на поставлені експертами запитання. Справою ж наступного року, переконаний посол Брінклі, має стати співпраця заради демократії, розвитку торгівлі та інвестицій, спільного протистояння загрозам тероризму і організованої злочинності. Причiм у тому, що стосується демократії, він уже наполегливо рекомендує звільнити пресу від політичного тиску. І з його слів випливає, що це буде однією з умов, за яких Сполучене Королівство вже не закликатиме не звертати уваги на ярлики, а висловиться на підтримку поглиблення відносин між Україною та НАТО і Європейським Союзом.
— Як довго проблеми навколо «Кольчуг» іще впливатимуть на відносини між Україною і Великою Британією?
— Ви знаєте, що сталося за останні три місяці. Звичайно, це вплинуло на двосторонні відносини, це затьмарило відносини між Великою Британією і керівництвом України. Як ви знаєте, країни-члени НАТО вирішили, що Комітет НАТО—Україна в Празі має пройти на рівні міністрів закордонних справ. Мій міністр закордонних справ Джек Стро на цій зустрічі сказав, що Україні необхідні фундаментальні зміни, і визнав, що це не буде легкою справою. Однак він сказав, що Велика Британія буде готова допомогти Україні в цьому процесі змін.
Я думаю, що темою на наступний рік буде те, як Велика Британія може допомогти Україні в процесі демократичних та ринкових реформ, тому що саме цей процес демократичних та ринкових реформ наблизить Україну до її намірів стати повноправним членом європейської сім’ї націй.
— Чи немає враження, що обидві сторони наблизилися до межі, яку не варто переступати? Наскільки це погіршення відносин відповідає намірам Лондона? Яким чином можна було б подолати ситуацію, що виникла внаслідок справи «Кольчуг»?
— Експерти з Великої Британії та США відвідали Україну в жовтні. Їм пообіцяли повне співробітництво та прозорість. На жаль, досвід з приводу цього був змішаним. Вони залишили Україну, не отримавши відповідей на деякі важливі запитання. І на ці запитання все ще не надано відповідей. Тепер — справа за так званим комітетом 661 Ради Безпеки ООН. Україна запросила ООН направити експертів для вивчення справи «Кольчуг». Але цей візит не буде продуктивним, допоки українська влада не надасть їм тих документів і не відповість на ті запитання, які вона не надала британським та американським експертам. Це серйозне питання з двох причин. По- перше, Президент України був записаний, коли він давав дозвіл на таємний експорт цих систем до країни, яка перебуває під дією ембарго ООН. По-друге, британські та американські пілоти патрулюють так звані «безполітні зони» на півдні і півночі Іраку, щоб захищати людей, які там живуть. Іракці намагаються збити наших пілотів. І якщо вони отримають радари «Кольчуга», загроза для наших пілотів зросте. З цих причин ми не можемо ігнорувати цього питання. — Але виникає запитання щодо різного ставлення до гіпотетичних звинувачень, базованих на записі підслуханої розмови, і до доведених поставок різними країнами до Іраку саме зброї, якою й намагаються збивати пілотів. Другий дуже сумнівний момент — те, що Сполучені Штати і Велика Британія не звертаються iз запитом про розташування «Кольчуг» до Китаю та Росії. Важко сказати, щоб постійні заяви про те, що обидві країни представлені в комітеті 661, виглядали дуже переконливо. — Ми дуже серйозно ставимося до будь-яких звинувачень у порушенні санкцій ООН. Рада Безпеки організувала спеціальний комітет для спостереження за дотриманням санкцій проти Іраку. Я не знайомий з деталями різних звинувачень проти інших країн. Я вважаю, що ключовим фактором стосовно цих звинувачень є те, наскільки ці країни є відкритими, прозорими, чи вони співпрацюють. Доповідь британських та американських експертів зараз у Комітеті 661. Має значення те, що і Росія, і Китай є членами цього комітету.
— При цьому звинучення проти України не підтверджені судовим розслідуванням...
— Ми не говоримо про суд. Ми говоримо про санкції, запроваджені міжнародною спільнотою. Є свідчення у формі записів, у яких Президент України обговорює поставки «Кольчуг» до Іраку, які було визнано автентичними після дуже ретельного аналізу в Сполучених Штатах, зробленого на основі оригінального запису і оригінального записуючого пристрою. Спроби української влади прийти до інших висновків на основі записів, взятих з Інтернету, є смішними.
У дійсності, кілька українських високопосадових осіб не намагалися заперечити, що ця розмова мала місце. Але вони натомість зосереджувалися на питанні, чи дійсно ці радари були поставлені до Іраку, чи ні. Експерти, як ви знаєте, зробили висновок, що існує ймовірність того, що радари могли бути передані через третю країну.
— Як можна довести, що вони не були передані через третю країну?
— Найкращий спосіб — це відповісти на ті запитання експертів, на які не було отримано відповіді.
— Чи були якісь зміни в цій ситуації після оприлюднення звіту експертів?
— З того часу відбулося обговорення в Комітеті 661 у Нью-Йорку. Але на ньому йшлося передусім про процедурну сторону, а не про зміст.
— І таким чином, справа «Кольчуг» залишається «справою року» у наших відносинах?
— Ні, я так не думаю. Хоча це дуже серйозне питання, відносини між нашими країнами йдуть набагато ширше. Ми підготували дуже широкий порядок денний на наступний рік, який складається з трьох головних тем. Перше — це підтримка демократії, доброго врядування, дотримання прав людини і верховенства закону. Це — фундаментальні питання для майбутнього України. Те, що зараз стримує Україну у її просуванні вперед, це відчуття широкорозповсюдженої корупції та зловживання владою. Ці відчуття було відображено в доповідях Transparency International. З досліджень Світового банку відомо, що чим більш корумпованою вважається країна, тим менше інвестицій вона залучає. Тому існує пряма залежність між відкритістю, прозорістю і залученням інвестицій, яких Україна потребує для свого майбутнього процвітання.
Друге — це безпека у широкому сенсі. Наші дві країни, як і інші, зустрічаються зі зростанням загроз тероризму, розповсюдженням зброї масового знищення, організованої злочинності. Цим загрозам не заважають національні кордони. Тому дуже важливо, щоб ми разом працювали над протидією цим загрозам у міжнародному контексті. З цих питань між нашими урядами вже існують діалог і співпраця. Необхідно, щоб це продовжувалося й посилювалося.
Третє — це торгівля та інвестиції. Українська економіка продовжує зростати, рівень інфляції є дуже низьким, національна валюта стабільна. Існують потенційно великі можливості для британських та інших фірм. У березні лорд- мер Лондона, який представляє комерційні та бізнесові інтереси Лондонського Сiтi, відвідає Україну. Я сподіваюся, що цей візит надасть нам можливості домогтися значного поштовху в наших відносинах, зробить ширше відомою серед британських фірм і банків інформацію про можливості, які в Україні існують. Усі ці фірми та банки прийматимуть свої власні рішення, які базуватимуться на їхній власній оцінці ризиків і переваг, і саме так і має бути.
— Отже, можна зробити висновок, що зараз більше ризиків, ніж можливостей?
— Деякі з них так, зробили такий висновок. Але не всі. Минулого року британський експорт до Україні зріс на 13 відсотків. Велика Британія займає третє місце серед закордонних інвесторів України. Тут, в Україні, присутні й працюють 75 британських компаній. Бізнес більшості з них приносить добрі прибутки, якби вони їх не отримували, їх би тут не було.
— Що заважає збільшити їх число хоча б утричі-вчетверо?
— Перешкоду можна знайти в балансі між ризиком і винагородою. Я не говорю тільки про британські фірми та банки, але допоки всі вони судять, виходячи з того, що бізнесове довкілля не є прозорим, їхні ділові інтереси не зовсiм надійно захищені судовою системою, законодавче забезпечення не є цiлком ясним, вони будуть ставитися до своїх дій обережно. Високопріоритетною має бути тема податкової реформи з метою спрощення кількості податків і зменшення кількості пільг.
У всьому світі британські фірми та банки — другі за обсягами інвестицій після Сполучених Штатів. Вони мають досвід інвестування до інших країн і не бояться цього. Але вони вкладатимуть свої гроші туди, де баланс між ризиком і винагородою виглядає більш привабливим.
— Ви робите якісь поради британським фірмам? Якими тоді є ваші коментарі з цього питання? Що ви їм кажете — варто робити бізнес в Україні чи ні? Яким чином політичний бекграунд впливає на бізнесові й комерційні контакти?
— Одна зі сфер роботи британського посольства — це робити поради британським компаніям. Я та мої співробітники намагаємося надати британським компаніям правдиву й збалансовану інформацію. І політичні ризики належать до тих чинників, які враховуватиме будь-яка компанія чи банк. Я думаю, що питання — чи варто робити бізнес тут — є надто широким, і неможливо відповісти на таке загальне запитання. Я вже говорив, що британські компанії та банки, які є приватними установами, прийматимуть власні рішення. Ми надаємо їм наші погляди, якщо вони про це запитують.
— Назвіть, будь ласка, ті теми, які найбільше позначилися на відносинах наших країн в році, що минає, і сценарії (найбільш позитивний і найбільш негативний) можливого розвитку подій.
— У цьому році я вибрав би теми демократії та свободи преси. Це був рік виборів до нової Верховної Ради, які спостерігали близько тисячі міжнародних спостерігачів. Кількома словами їхні висновки можна підсумувати так: вибори були значно кращими за міжнародними стандартами, ніж чотири роки тому. Але вони все ще були позначені проблемами зловживання адміністративного ресурсу та тиску на мас-медіа. Друга тема — те, що протягом кількох останніх місяців зросло число випадків політичного тиску на мас-медіа. Відбулися парламентські слухання з питань свободи слова, на яких журналісти та власті могли дискутувати, і які транслювалися телебаченням. Я вітаю мужність журналістів, які повідомили громадськість про правду, якою вони її бачать. Я думаю, що Україні зараз варто вийти за рамки цієї дуже поляризованої дискусії, де журналісти кажуть, що вони страждають від цензури, а влада з другого боку каже, що цензури немає. Можливо, вийти з цієї ситуації можна буде через створення організації, шанованої всіма сторонами й подібної до британської комісії з журналістських скарг. Така структура, якій би довіряли всі сторони, яка була б незалежною, могла б забезпечити незалежність мас-медіа. Але також має бути можливість подати скаргу до цієї структури й тим, хто має претензії до того, що було опубліковано в пресі чи показано по телебаченню.
Що ж стосується наступного року, то найгіршим сценарієм була б відсутність прогресу в реформах. Найкращим сценарієм було б, якби українські власті просунулися у виконанні зобов’язань, взятих перед Радою Європи та за Угодою про партнерство і співробітництво, і за нещодавно ухваленим Планом дій Україна—НАТО. Я сподіваюся, що буде реальний прогрес у вступі Україні до Світової організації з торгівлі. Це б позначило справжній прогрес щодо створення ринкової економіки і покращило українські позиції щодо інтеграції до Європейського Союзу.
— Велика Британія була ініціатором ідеї розробки Європейським Союзом так званої «ініціативи нових сусідів» (new neighbour initiative) стосовно України. Чому потрібно винаходити нові ініціативи замість застосування тих інструментів і механізмів, які вже успішно застосовані в тих країнах, яких у Копенгагені запрошено до вступу до ЄС?
— Міністр закордонних справ Джек Стро навесні цього року заохотив усі країни-члени Європейського Союзу глянути пильно на ті країни, які будуть східними сусідами ЄС після його розширення. Ця політика зараз узгоджена в ЄС, і вона є дуже позитивним кроком, сигналом важливості України для ЄС. Це визнання того, що між Україною та ЄС є багато спільних інтересів. Зараз важливим є просунути це далі на базі існуючої угоди про партнерство і співробітництво. В цій угоді є великі частини, які ще не виконані. Іще важливіше сконцентруватися на змісті, а не на ярликах.
— Але такий «ярлик» може визначати й зміст відносин.
— Значення має саме зміст. Це стан політичного діалогу, умови торгівлі та інвестиції, рівень співробітництва у боротьбі зі спільними загрозами для нашої безпеки — це повертаючися до тих трьох головних тем, які я вже означив раніше. Велика Британія вітає прагнення України стати повноправним членом європейських і євроатлантичних інституцій. Тут існує паралель між ЄС і НАТО: обидві організації в своїх установчих угодах заявляють, що вони відкриті для інших європейських країн, які поділяють цінності — демократії, верховенства права, ринкової економіки. Немає жодного сумніву в тому, що Україна є європейською країною. Але перед Україною все ще залишається багато роботи, щоб переконати членів ЄС і НАТО, що вона не на словах, а на справах поділяє спільні європейські цінності.
