Вже вчетверте мальовниче гуцульське поселення Шешори (місцеві жителі роблять наголос на першому складі) що тягнеться на кілька кілометрів вздовж річки Пістиньки стає місцем проведення Міжнародного фестивалю етнічної музики та ленд-арту. Поруч — галявини, різнотрав’я, смерекові ліси. Від Косова — некоронованої гуцульської столиці якихось 12 кілометрів. Цього року фестивалити приїхали представники восьми країн. В Шешорах, як ніде інде, збереглися гуцульські мелодії, традиції та ремесла — різьбярство, ткацтво та ліжникарство, гостинні місцеві жителі із задоволенням знайомлять iз ними гостей. Як кажуть гуцули, гори течуть молоком і медом — карпатська інтерпретація біблійного описання раю. А ті, хто побував тут, кажуть: «Шешори — це рай».
Вже зранку 12 липня вулиці невеличкого села перетворилися на справжні вулики: усіма видами транспорту та пішки до місця акредитації — Народного дому — потягнувся люд. Організатори попереджали численних гостей (приїхало близько 10 тисяч людей, а це майже вдвічі більше ніж очікувалося), що не можна: рубати дерева та кущі (або красти дрова у місцевих жителів) У разі жорсткої необхідності краще збирати хмиз. Умовляли не ставити намети будь-де, адже симпатична галявина неодмінно виявиться чиїмсь покосом, а оскільки сіно — практично єдина сільськогосподарська культура в цій місцевості, до нього ставляться надзвичайно серйозно. Під наметові містечка виділено чітко визначені території. Оскільки гостей прибуло багато, то туристам довелося проситися на постій до сільських будинків (20—30 гривень за ліжко). Ще одним джерелом «готельного бізнесу» для місцевих жителів стала «оренда» подвір’я: щоб поставити намет потрібно заплатити 5—10 гривень, автомобіль — 10—15. Навіть не зважаючи на те, що погода підготувала неприємні сюрпризи у вигляді кількагодинних злив із градом, бажаючих розіп’яти намети на верхніх подвір’ях виявилося немало...
Культурна програма фестивалю була надзвичайно насичена. Виступам етно- гуртів iз Німеччини, Польщі, Білорусі, Молдови, Великої Британії, Румунії, Естонії та України передували майстер-класи народних умільців та музикантів. Усі бажаючі мали змогу спробувати свої сили у ткацтві, плетінні ляльок-мотанок із соломи, традиційному розпису по склу, виробництві сирних коників. На денс- майданчики запрошували навчатися українських, естонських, ірландських та східних танців...
На галявинах поблизу центральної естради розмістилися лотки з традиційними карпатськими наїдками. Найбільшою популярністю користувалися молочні страви — бануш, бринза, кулеша, сирні коники... На імпровізованому базарі народних умільців продавалися стародавні та сучасні вишиванки, вироби з дерева, коралі. Різноманіттю товарів позаздрять найбільші універмаги. Пропозиція перевищувала попит. Тож ціни були доступними.
