Цьогоріч виповнюється 470 років відтоді, коли власниця селища Микулинці на Тернопільщині графиня Анна Йорданова з роду Сенявських звеліла збудувати кам’яний замок на місці дерев’яного. Та не минуло й пів століття, коли 1595 року ця підприємлива жінка отримала від короля Сигізмунда ІІІ Вази привілей, яким село Микулинці перейменовувалося на однойменне місто. Містечко та його замок підвищили власний статус. Тоді ж Микулинці отримали Магдебурзьке право і стали містом-фортецею. Нині — це селище з багатою історією і надзвичайно цікавими пам’ятками архітектури, що охороняються державою. Та найбільше приваблюють туристів замок та палац. А римо-католицький костел Святої Трійці — одна з найкращих пам’яток епохи пізнього бароко.
Замок розташовувався на вершині пагорба, на північ від містечка у вигині річки Серет, оточений із трьох боків її водами. Його планувальна структура та архітектурний вигляд сформувалися після 1637 року в результаті перебудови раніше існуючого укріплення польським шляхтичем, воєначальником та державним діячем Речі Посполитої Станіславом Конецьпольським. Ця оборонна споруда була прямокутною в плані, забудована по периметру дитинця з трьома круглими триярусними баштами з бійницями для гармат. А четверта була зруйнована в роки татарської облоги і зразу ж відновлена тодішнім власником. Як матеріал для будівництва використовувався відомий червоний камінь — пісковик теребовлянських родовищ.
Із західного боку, де оборонні стіни додатково захищені глибоким ровом, до замку вела брама зі звідним мостом. Арка західних воріт була викладена білокам’яним брильянтовим рустом у стилі Відродження. Ще один вхід до замку пролягав зі сходу. В середині фортеці, навколо просторого подвір’я, були житлові будівлі, а під ними льохи і підземні переходи.
18 лютого 1992 р. на засіданні Науково-реставраційної ради Львівського інституту «Укрзахідпроектреставрація» Держбуду України розглянули проєктні пропозиції щодо пристосування пам’ятки архітектури XVI століття Замку в Микулинцях під готельно-туристичний комплекс.
Проєктні пропозиції пристосування замку розроблені перед проведенням архітектурних досліджень та проєктом реставрації. Такий відступ від методики реставрації обумовлений відсутністю потрібних коштів на проведення досліджень, бо замок перебуває в аварійному стані та інтенсивно руйнується.
Проєкт розроблявся з метою пошуку такої функції пристосування, яка б забезпечила подальше збереження пам’ятки. Враховуючи те, що Микулинці містяться близько від Тернополя та розташовані при автотрасі Мінськ — Чернівці, було запропоновано розмістити в замку готельно-туристичний комплекс. Ця пропозиція передбачає консервацію та реставрацію збережених елементів пам’ятки, відтворення втрачених архітектурних об’ємів і надання їм такої функції, яка була б самоокупна і забезпечила збереження пам’ятки. В ідеалі на території замку можна було б створити музей. Але оскільки музей у великих розмірах для Микулинців не потрібний, то оптимальний варіант — готельно-туристичний комплекс із музеєм пивоваріння Тернопільщини.
Оскільки замок потребує значних коштів для проведення реставрації та пристосування, то варто розподілити роботи на черги та проводити їх по окремих ділянках. Це виглядало б так: насамперед консервуються та реставруються наявні корпуси, тобто східна оборонна стіна, яка гарно проглядається з дороги. Тому потрібно розглянути таку ідею, яка була б рентабельною і викликала зацікавлення населення містечка розвивати інфраструктуру та залучала підприємців до співпраці.
На жаль, у селищі зовсім не розвинена інфраструктура туристичного бізнесу, а це впливає на кількість гостей і туристів. Тому нині вкрай важливо і інвестувати кошти у відбудову фортифікаційних пам’яток, якою є і Микулинецький замок. Місцева влада і підприємці мали би бути зацікавлені у відродженні своєї фортеці і зрозуміти: розвиваючи інфраструктуру замкового комплексу, вони тим самим сприяють відродженню історико-архітектурної спадщини, збільшенню туристичного та економічного потенціалу краю.
Залучення науковців, істориків, архітекторів, краєзнавців до відродження архітектурних пам’яток Микулинців дозволить донести до сучасників і нащадків самобутність та унікальність цього містечка. Об’єднання замків Тернопільщини, зокрема й Микулинецького, під егідою Національного заповідника «Замки Тернопілля» приверне увагу держави та громадськості до проблем відбудови, реконструкції та реставрації об’єктів історично-архітектурної спадщини.
