Маленький острів, розділений надвоє. Кинутий як пелюстка троянди у безодню моря... — слова із відомої тут пісні. Ми на Кіпрі — загадковому острові, що розкинувся на перехресті трьох континентів — Європи, Африки та Азії. Любов і привітність — цими почуттями тутешні мешканці щиро діляться з усіма, хто приїздить на їхню землю. Тут мешкають 3,5 тисячі українців. І тут лише два місяці на рік іде дощ...
«Зелена лінія», або як її ще називають Буферна зона, пролягає через столицю Кіпру (Середземноморської острівної держави). Місто Нікосія 1974 року було розділене на дві частини. Вже 40 років дипломати, політики і миротворці докладають зусиль, аби об’єднати країну. Та поки що марно.
«Ми стоїмо у залишеному аеропорту, який оголошено місцем, яке захищає ООН, з часу конфлікту 1974-го. Ось головна будівля терміналу, споруджена 1968 року. Коли аеропорт відкрили, це була одна з найбільш сучасних споруд на Кіпрі. Тепер вона покинута і пуста. Буферна зона — 180 кілометрів довжиною. А ось літак кіпрських авіаліній, який був атакований і виведений з ладу під час конфлікту. Тому він стоїть тут, можна побачити сліди від куль. За мною — головний зал терміналу. На стіні — оголошення, що рекламує найкращий курорт острова на той час — Вароша — тепер це місто-привид», — розповідає капітан Томас СІАМПОР, речник миротворчої місії ООН у Буферній зоні.
Про останню столицю Європи, розділену надвоє, про те, як Почесний консул України кинув виклик каліфорнійській Санта-Барбарі, а також чому британські джентльмени охоче оселяються у селах, покинутих кіпріотами, — у суботу, 25 квітня, о 10.05 у програмі «Нотатки на глобусі» на Першому.
