Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Я теж бачив море!

5 вересня, 1997 - 00:00

Коли пілот, судячи з усього - старший, бо вже був аж ніяк не молодий, посмикував літака за крила й зазирав йому в турбіни, стало зрозумілим, що подорож буде цікавою. А я був саме з того тіста, з якого легко робляться шукачі пригод.

Чорногорія - це ніготь на карті Європи й близько 700 тис. людності на території, що дорівнює Тернопільській області. Місцеві мешканці милозвучно називають свій край Монтенегро.

Вже знайомий нам підстаркуватий пілот через мікрофон оголосив посадку для літака й той сів. Біля трапу відпочивальників зустрічали дві жагучі брюнетки, які бувають вірними дружинами, але я не наважився підійти з відповідною пропозицією, бо вважав за непристойне робити подібне при першій зустрічі на злітно-посадочній смузі. Дівчата наполегливо демонстрували передні зуби й ніжно промовляли своєю гірською мовою одне, але до болю знайоме, слово - "пліз".

Варто зауважити, що відпочинкова атмосфера в Чорногорії значно відрізняється від того фіміаму, який курять в Україні туристичні фірми. Тут зовсім не видно пихатих архімільйонерів, на пляжах в`яляться здебільшого серби зі своїми багатодітними родинами.

Місцеві туристичні фірми взяли манеру нещадно гріти собі руки, виступаючи посередниками між тими, хто бажає відпочити, й готелями. Хоч у туристів і викликає занепокоєння ота поспішність, з якою в них відбирають гроші за проживання вже прямо в автобусі під час переїзду від аеропоту до помешкання, наші співвітчизники змушені йти на цей крок, адже в Україні вони заплатили чималі комісійні за обслуговування їх тією чи іншою фірмою. Читач, певно, зрозумів, що говорити про якісь платіжні папери тут не заведено: готівка збирається на цілковитій довірі. Окремою статею проходить мито за в`їзд у країну. Його також потрібно сплатити турагентству, що вас обслуговує. А чи передбачено саме такий митний збір відповідними службами, чи - ні, ви не повинні турбуватися.

І ось я, самовдоволений, у готельному номері. Хоч як пильно я приглядався до своєї кімнати, бажаючи відшукати в ній обіцяні чотири зірки, явно більше двох не вимальовувалося.

На окрему неповагу заслуговує харчування в готельному ресторані, яке нав`язують туристам, включаючи його до загальної вартості. Завдяки "шведському столові", яйця та сосиски я тепер не їстиму під жодним приволдом, мабуть, аж до наступного сезону відпочинку.

Ось уже далеко позаду й захоплююче знайомство з Адріатикою. Кількість прожитих днів підраховується кількістю опіків на тілі. За декілька діб нудьга тут з`їдала людину практично цілковито. Мій сусіда, а він дуже віруючий, судячи з розмірів хреста й ланцюга до нього, в нападах хандри годинами шепотів з різними інтонаціями заклинання з одного лише слова "Монтенегро". А мені марилося про Монте-Карло й Монтевідео.

Я лежав на березі. Берегом пройшла чутка, що пасинок Павла Зіброва розбив два водних мотоцикли, й співак, відшкодовуючи збитки переказав 8 тисяч доларів. Але чи можна вірити чуткам, що народжуються в страшну спеку, якої не витримують, мабуть, і саламандри?

Спливає останній, чотирнадцятий, день заслання. Я великодушно відмовився від сніданку на користь тваринного світу підсобного господарства. Наш брат - бейсболка набакир - готується до найприємнішої миті - повернення на Україну, бо хоч яким блакитним буде Адріатичне море, вдома його все одно можна побачити на телебаченні.

Чорногорія

Юрій ПОТАШНИЙ, "День"
Газета: 
Рубрика: