10 років — це мало чи багато?
Для могутньої європейської нації з багатовіковою історією, для «колиски» слов’янського православ’я, для території, яка упродовж тисячоліть була в центрі політичних і культурних процесів, — це мить.
Для нації, яка століттями через руїни, війни та лихоліття шукала політичну форму існування власного етносу; для народу, історія якого є наполегливою боротьбою за Незалежність, — це чималий період.
Для суспільства, яке, свідомо позбувшись тоталітарного минулого, стало на шлях демократичного розвитку і національного відродження, — це, без перебільшення, ціла ЕПОХА.
Десять останніх років в історії нашої країни, які, власне кажучи, і є новітньою українською історією, стали роками сподівань, сумнівів і навіть розчарувань, без яких, на жаль, неможливі великі досягнення та перемоги. Але саме досягнення і перемоги є основним підсумком десятиріччя державної незалежності. І це тому, що за «кодексом урочистих подій» згадувати про помилки та невдачі не прийнято.
По-перше, нам вдалося подолати пострадянську інерцію економічного занепаду, політичної нестабільності і соціальної напруги.
По-друге, ціною колосальних суспільних зусиль кризова стагнація в українській економіці змінюється рухом по траєкторії сталого зростання. І сьогодні вперше за десять років незалежності українська економіка за своїми показниками лідирує серед країн СНД та Східної Європи.
Незважаючи на внутрішнє етно-релігійне різномаїття, нам вдалося знайти хоча й крихку, проте важливу рівновагу у відносинах між різними спільнотами, що складають строкату, суперечливу, але єдину палітру українського суспільства. Вдалося знайти баланс інтересів, який не дозволяє цьому об’єктивному плюралізму перетворитися на хаос та протистояння,
Саме в останні роки відбулися якісні зміни у політичному житті України. Вдалося подолати традиційне для пострадянських країн протистояння між гілками державної влади. З формуванням контурів парламентської більшості почав затверджуватись поступ до політичної стабільності, до конструктивної і прагматичної співпраці між гілками української влади на благо народу України.
У соціальній сфері зупинено багаторічну тенденцію до сповзання у прірву бідності та відчаю широких верств суспільства. Окрім ліквідації вкрай ганебних для держави боргів перед громадянами, сьогодні відбуваються процеси, спрямовані на усунення самих визначних причин утворення кризових соціально-економічних явищ. За останній рік значно збільшено розміри пенсій та соціальних виплат громадянам. І особливо важливо, що останнє підвищення здійснено вже не за рахунок інфляцій, а на грунті реального зміцнення грошової одиниці та покращання базових показників.
Україна дедалі впевненіше заявляє про свої національні інтереси у міжнародних відносинах. За десять років незалежності наша держава здійснила комплексне позиціювання у таких сферах, як європейська і світова безпека, міжнародна економічна та політична співпраця. Сьогодні ми маємо статус особливого партнерства з НАТО, займаємо впливові позиції в ООН, розвиваємо діалог з такими міжнародними інституціями, як МВФ, Світовий банк, ЄБРР. Наш голос став вагомим у прийнятті рішень Раді Європи, ОБСЄ. На часі виступ до СОТ.
Україна здійснює ефективну зовнішню політику на регіональному рівні. Саме наша держава є лідером об’єднання ГУУАМ та активним учасником Балто- Чорноморського співробітництва.
Досягнено значних перспектив у рамках діалогу з основними стратегічними партнерами — Росією, США, Польщею. Наш народ починає впевненіше дивитися у майбутнє, яке відкриває можливості для реалізації творчого потенціалу нації та для започаткування Українського Прориву у трете тисячоліття.
Сьогодні ми всі відчуваємо особливе піднесення волі українського народу задля втілення святої мрії багатьох поколінь: відродження української нації. Без цієї волі, без щирої віри у майбутнє та освяченої цією вірою наполегливої праці не було б тих досягнень, з якими ми зустрічаємо початок нового десятиріччя Державності.
Що є головною ознакою Нового десятиріччя?
Це те, що започатковано відлік Нового Історичного Часу в житті всього українського суспільства.
Позбувшись романтизму та надмірної ідеалізації процесу державотворення, українське суспільство починає по-новому дивитись у майбутнє. Дедалі більше людей, а особливо українська молодь, стають носіями ідей гуманітарного конкурентного суспільства і починають займати більш активну життєву позицію, освоюючи весь комплекс ідей прагматичного соціального партнерства. Поширення нового європейського світогляду є безпомилковим каталізатором глибинних трансформаційних змін суспільства.
При наявності політико- ідеологічних альтернатив, сьогодні не існує суттєвих розбіжностей щодо бачення шляху розвитку та уявлення про майбутнє України.
Головним на сьогодні є те, що крім зовнішньополітичної та географічної об’єктивної присутності, Україна стає більш уважною до своїх громадян. І це, мабуть, є чи не найголовнішою зміною останнього десятиріччя.
Попри всі труднощі, з якими нам довелося зіткнутися, попри всі проблеми, з якими ми впоралися або намагалися впоратися, незважаючи на силу обставин та протидію з боку різних внутрішніх і зовнішніх чинників, сьогодні ми можемо впевнено сказати: Україна — відбулася, Україна — розвивається і матиме гідне майбутнє в єдиній родині сучасних європейських націй.
Тому нехай новий історичний період Української Державності стане часом реалізацій найважливіших започаткувань суспільства, здійснення святих мрій, злагоди та добробуту нашого народу!
