Розмову вела Тетяна ПОЛІЩУК, "День"
На початку передвиборного марафону одну із найбільш неоднозначних реакцій викликала поява імені Ади Роговцевої в партійному списку Ліберальної партії.
І ось вибори позаду, партія не подолала чотиривідсотковий бар'єр, а сьогоднішні настрої першої леді української сцени дуже далекі від оптимізму.
- Адо Миколаївно, навіщо вам, актрисі, знадобилося йти "у владу"?
- Чудово розумію, що змінити життя на краще одній людини неможливо. Але якщо за справу беруться спільно, то можна й гори зрушити. Не приховувала, що мала намір займатися питаннями культури, освіти, сім'ї. Вже час докорінно змінити підхід до гуманітарної й соціальної політики нашої держави. Мала намір продовжувати займатися доброчинністю (Міжнародний фонд "2000", опіка ветеранів української сцени).
Коли дізналася, які партії пройшли до Верховної Ради, то дуже засмутилася. І не тому, що Ліберальна (в партійному списку якої я йшла) не подолала чотиривідсотковий бар'єр, а тому, що знову взяли гору комуністи. Тепер розумію, що мене просто Господь Бог уберіг. Громом серед ясного неба стала заява Ніни Матвієнко про те, що вона зняла свою кандидатуру з рухівського списку. У новому парламенті дуже мало людей, котрі справді знають і вболівають за культуру й мистецтво. Вся надія залишається на Леся Танюка, Юрія Іллєнка й Дмитра Гнатюка.
- Які уроки ви здобули, випробувавши себе в новому амплуа - в політиці?
- Це було незабутніх повноцінних два місяці. Об'їздила практично всі області України. Зустрічалася із найрізноманітнішими людьми. Я живу таким самим життям, як і вони. Знаю й розумію ті проблеми, які випали на нашу долю. У нас у всіх спільне лихо - економічна руйнація і психологічна нестабільність у суспільстві. Немає загальної віри й орієнтирів. Одні хочуть, незважаючи на труднощі, йти вперед, інші тягнуть назад, а треті ховають голову в пісок, думають пересидіти, перечекати.
Комуністам перемогу "на блюдці" віддали змучені убогістю люди. За їхні "червоні" ідеї вони хапаються, як за першу соломинку, що трапилася, адже люди забули, як стояли в чергах за елементарними продуктами харчування. У пам'яті лишилася ковбаса по 2.20 і кури в пайках до свят...
Для мене особисто упущено останній шанс спробувати себе в новій якості народного депутата. Більше в політику йти не збираюся. Продовжуватиму працювати як актриса. У мене гарний творчий "дах": Р. Віктюк, А. Жолдак, Е. Митницький.
- Вам не здається, що, не будучи досвідченою в парламентських "інтригах", ви могли стати іграшкою й просто натискати кнопки за вказівкою "товаришів за партією"?
- Тепер на багато речей я дивлюся інакше. У нинішньому парламенті цей сценарій цілком міг здійснитися. Міцної, конструктивної опозиції там немає. Ми всі тільки вчимося демократії, мусимо пережити хворобу росту. Мені щиро шкода, що багато освічених, чесних, із великим життєвим досвідом людей залишилося за бортом великої політики. Я, певно, народилася під щасливою зіркою. Вона мене вберегла від парламентського театру, в якому я могла перетворитися на маріонетку. Дуже хочу стати поганим пророком: від нинішніх "слуг народу" (як зовсім недавно ми їх називали) я не чекаю великих звершень. Чотири роки потупцюємося на місці, але це не провина наша, а біда.
