У вівторок парламент не розглядатиме законопроект про вибори народних депутатів України, заявив спікер Володимир Литвин у понеділок на погоджувальній раді керівників фракцій і груп. Дозволивши собі не погодитися зі спікером, координатор парламентської більшості Степан Гавриш повідомив, що конституційна комісія готова до того, щоб першим питанням порядку денного у вівторок став саме цей законопроект. Спікер у свою чергу нагадав С. Гавришу, що той є керівником більшості, а не всього парламенту. І наголосив, що «в документі близько 300 сторінок», і тому перше, ніж розглядати його в залі, депутати повинні з ним ознайомитися. Погляд Степана Гавриша — в його коментарі «Дню».
— Отже, тепер слово знову за парламентом. Коли цей документ розглядатиметься Верховною Радою?
— Максимальний термін, коли може бути прийняте рішення про внесення змін до Конституції, — 6 квітня. А, можливо, все вирішиться вже на цьому тижні. Усе залежатиме від атмосфери, яка пануватиме в парламенті, та від того, як проходитиме голосування інших, так званих технологічних законів, які є передумовою прийняття поправок до Основного Закону. Це — закон про пропорційні вибори (де йдеться про закриті партійні списки та імперативний мандат), закони про вибори президента і вибори до місцевих рад.
Сподіваюсь, цей піковий момент української історії вимірятиметься результатом голосування десь у триста голосів. Оскільки в нас є більше ніж 320 голосів представників широкої коаліції, ми можемо реально передбачити перемогу.
— Опозиція вже пообіцяла вжити заходів, аби не допустити остаточного затвердження змін до Основного Закону — аж до блокування роботи парламенту. Чи передбачаєте ви такий розвиток подій?
— Вважаю, це — неперспективна акція. Ми певні, що проголосуємо в сесійному залі, згідно з регламентом, за цей закон, що б там не намагалася вчинити опозиція. Конституційну реформу підтримує широка коаліція різних політичних сил з різними ідеологічними базами. Це означає, що політична реформа буде результатом широкого компромісу, близького до консенсусу. Тому блокувати прийняття цього закону — все одно, що намагатися розігнати палицями дощову хмару…
— Що, на ваш погляд, зміниться в Україні після прийняття політичної реформи?
— Зміни мають відбутися, насамперед, у самій системі влади. Для влади перемога можлива тільки у випадку реформування самої влади. Якщо цієї «реінкарнації» не відбудеться, то доля влади — визначена. Розподіливши владу між її гілками та вивільнивши суд від пут адмінресурсу, ми дамо можливість парламенту стати політичним центром і сформувати основну інституційну владу, яка, власне, і відповідатиме за проведення реформ в Україні, тобто уряд. Президент, залишаючись політичною фігурою, змушений буде погоджувати свій курс з лідерами коаліції. Таким чином і змагання за президентське крісло набуде трохи іншого формату. Залишаючись тими ж по формі, вони матимуть інше завдання: не просто привести свого кандидата до влади, а домогтися того, щоб він прийшов разом з єдиною командою. Отже, це дасть можливість зробити владу більш гармонійною і відповідальною. Після побудови нової моделі влади ми мусимо розпочати ще низку реформ. Серед них найголовнішу — реформу уряду. Бо якщо уряд не стане центром політичної коаліції, вибори 2006 року парламент знову програє…
