Україна розділилася на тих, хто вважає, що нова влада зробить їхнє життя кращим, і тих, хто впевнений, що буде ще гірше.
В історії України це не перший випадок, коли Партія регіонів фактично ставала повновладним господарем. Так було в Донецькій, Луганській областях, місті Севастополі... Тому, аналізуючи діяльність ПР у цих регіонах, оцінюючи досягнуті результати, можна спрогнозувати, що чекає на Україну найближчими роками.
Для ілюстрації виберемо місто Севастополь. Чим хороший цей приклад? Зрозуміло, що наводити лад в якій-небудь області набагато важче, ніж в окремо взятому місті. Але Севастополь незвичайне місто, він має окремий статус (як і Київ). До речі, за двадцять років незалежності України цей статус так і не врегульований законом.
На останніх виборах до місцевих рад (2006 рік), що проходили одночасно з виборами до Верховної Ради, Партія регіонів у Севастополі отримала підтримку 43,69% виборців, які взяли участь у виборах. Із 75 депутатських місць у Раді регіонали зайняли 45. Із перших засідань міської ради щодо всіх питань з ними синхронно голосували комуністи (5 депутатів — 4,77%), блок Наталії Вітренко (9 депутатів — 8,24%), Російський блок (5 депутатів — 5,21%). Тож, прорегіоналівська більшість у севастопольській міській раді склала 64 депутати. Всі питання, що виносяться регіоналами на сесію, ухвалювалися з такою ж швидкістю, як зараз у Верховній Раді.
Гадаю, доречно буде нагадати, як саме 2006 року Партія регіонів у Севастополі змогла отримати таку переважну більшість у раді. При підрахунку голосів у територіальній виборчій комісії вибухнув скандал, що міг поставити жирний хрест на кар’єрі ПР у місті. Все було так. Територіальна виборча комісія із закінченням голосування планомірно приймала від дільничних комісій виборчу документацію, що була упакована в спеціальні картонні коробки і не піддавалася перевірці, перевірявся лише протокол підрахунку голосів. Коли з 175 виборчих комісій приблизно 150 уже здали свою документацію, одна з таких коробок впала і розламалася (річ у тім, що прийнята документація з коробками складувалася до стелі). Члени територіальної комісії, збираючи документацію, побачили, що в пакеті з бюлетенями «за Партію регіонів» лежать... рулони туалетного паперу. Обурені члени комісії узяли іншу коробку з уже прийнятою виборчою документацією (хоча, згідно із законом, вони не мали права цього робити), де знайшли... рулони шпалер. Узяли третю коробку. Але там шпалер і туалетного паперу не було. Тоді вирішили перерахувати бюлетені (знову ж таки, згідно з законом, вони цього робити не мали права). Виявилось, у пакеті було значно менше бюлетенів, ніж записано в протоколі. Лише після цього представники Партії регіонів, які зайшли до приміщення територіальної комісії, змогли зупинити несанкціоновану перевірку виборчої документації, резонно зробивши зауваження, що для таких дій необхідне рішення територіальної комісії. Враховуючи, що була вже година ночі, члени комісії вирішили вранці прийняти Постанову про повторний перерахунок усієї виборчої документації. Партія регіонів не мала в територіальній комісії ні юридичної, ні фактичної більшості. Але на ранок Постанова прийнята не була. Чомусь члени територіальної комісії, які були ініціаторами перерахунку виборчої документації, до ранку змінили свою думку. Факти виявлення шпалер і туалетного паперу замість бюлетенів визнані такими, що не вплинули на загальні результати підрахунку голосів. Результати підрахунку були узаконені, Партія регіонів оголошена переможцем.
Після перемоги, ПР почала свою «ефективну» діяльність. Якщо зараз запитати севастопольців, чим їм запам’яталися останні чотири роки правління регіоналів у Севастополі, то більшість з них відповість приблизно так: земельними скандалами та будівництвом вугільного терміналу у восьмистах метрах від центральної площі міста.
Земельні скандали почалися вже 2006 року. Міська рада (голова — Валерій Саратов) і Севастопольська міська державна адміністрація (голова — Сергій Куніцин) звинувачували один одного в розкраданні десятків тисяч гектарів севастопольської землі. Порушувалися кримінальні справи, створювалися урядові комісії, підтверджувалися факти злочинів, корупції, але жоден депутат або чиновник відповідальності не поніс. Парадокс полягав у тому, що Сергій Куніцин 2004 року був керівником кримського штабу Партії регіонів. Ну, а щоб не було сумнівів у його партійній приналежності, достатньо дізнатися, що зараз він обіймає посаду представника Президента в Криму. Хоча на момент призначення на посаду в Севастополі С. Куніцин офіційно вийшов із Партії регіонів. Як бачимо, обидва керівники були представниками однієї партії, лише, як виявилось, представляли різні бізнес-групи. Прикриваючись гаслами про захист інтересів громадян, кожен намагався схопити для «своїх» більше і якнайменше віддати колегам із партії. Ось тільки кілька висловів головних осіб. С. Куніцин: «Міська рада виділила землі Януковичу, Азарову, їхнім помічникам і радникам, «верхівці» Партії регіонів. І на розпорядженнях, за якими ця земля виділена, є віза голови міськради Саратова. І ці документи в нас є». В. Саратов: «Севастопольська міська рада постійно заявляє про зловживання службовим положенням керівництвом адміністрації. Зокрема, за тіньовими схемами при прямому сприянні посадових осіб Севастопольської міської державної адміністрації із застосуванням різних судових процедур у користування різних суб’єктів господарської діяльності незаконно було передано понад 400 гектарів землі, розташованої у місті Севастополі». Подібні взаємні звинувачення звучали практично щотижня. Дуже примітний ще один вислів В. Саратова в інтерв’ю журналу «Promotion time», підводячи підсумки року перебування у владі, він хвалився, що завдяки титанічним зусиллям земельної комісії, депутати в змозі прийняти «300 питань щодо землі впродовж години».
Єдине, в чому були солідарні представники севастопольської влади, так це в необхідності будівництва вугільного терміналу. Напевно, тому, що господарем вугільного терміналу є Рінат Ахметов. При цьому і В. Саратов, і С. Куніцин практично два роки обманювали севастопольців, заявляючи про неможливість і недопустимість такого будівництва. Лише після появи публікацій у місцевих газетах, в яких повідомлялося, що будівництво вже розпочате і триває узгодження необхідних документів у раді та адміністрації, ці представники влади почали присягатися, що виробництво буде екологічно чистим.
Не менш цікавий той факт, що на тлі корупційних скандалів у севастопольському відділенні Партії регіонів стався розкол. Депутат міської ради від Партії регіонів Дмитро Бєлик, керівник земельної комісії, відкрито заявив про корупцію в діяльності голови міської ради. За що був знятий із посади і виключений із партії. На знак протесту члени однієї з районних організацій Партії регіонів написали заяви про вихід із партії. Ситуацію довелося «розрулювати» особисто В. Януковичу. Д. Бєлика відновили в партії, а В. Саратов отримав догану. Але на цьому історія не закінчилася. Через деякий час в міській раді було ініційоване питання про зняття В. Саратова з посади керівника ради. Не вистачило лише двох голосів.
В економічній сфері успіхи Партії регіонів у Севастополі не залишилися непоміченими для жителів міста. Прийшовши до влади в березні 2006 року, регіонали вже через два місяці підняли комунальні тарифи вдвічі. Ось таким чином вони віддячили севастопольцям за нібито тотальну підтримку їхньої партії. А як інакше пояснити такі «подарунки» для своїх виборців? 2007 року регіонали підняли тарифи на воду вдвічі, 2008 року — на опалювання в 1,5 разу, а в квітні 2010 року на всі комунальні тарифи — в 2,5 разу. Наприклад, міська рада попереднього скликання (не регіоналівського) знаходила засоби для поповнення бюджету іншими способами, не влізаючи до кишень севастопольців.
І, звичайно ж, Партія регіонів у Севастополі славиться своїми діями, направленими на сприяння перебуванню Російського флоту, на пропаганду російської мови та історії і, відповідно, на ігнорування всього українського. Якщо С. Куніцину відкрито це робити було складно (тому заходи він проводив формально, для «галочки»), то його перший заступник В. Казарін (який, до речі, за своїми поглядами і висловлюваннями дуже схожий на Д. Табачника), відкрито проводив русофільську політику.
Ось так жив Севастополь останні чотири роки під владою Партії регіонів. Я як житель цього міста був свідком усіх «досягнень» ПР. Як наслідок, авторитет регіоналів у Севастополі за останні роки катастрофічно впав. Люди не вірять їм. Звідки тоді беруться відсотки тих, хто нібито голосує за ПР на виборах? Один із таких способів описаний на початку статті. Таких способів десятки.
Враховуючи прихід до влади Партії регіонів у центральних органах країни, гадаю, алгоритм їхньої діяльності не відрізнятиметься від практики управління в Севастополі. Тому спробую спрогнозувати майбутню ситуацію.
1. До осені 2011 року ми спостерігатимемо як державну власність (промисловість, землю) поглинатимуть бізнес-структури Партії регіонів, окрім цього, розпродаватиметься або ж передаватиметься в тривалу оренду (що, фактично, одне й теж саме) представникам іноземних держав (у першу чергу, Росії). Закони, що заважають цьому процесу, скасовуватимуться або замінюватимуться новими. Вже зараз бачимо, що цей процес запущений. Останній приклад: київська влада віддає Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) в оренду на 49 років юридичній фірмі «Ес енд Пі», пов’язаній із народним депутатом від ПР Василем Хмельницьким.
2. Максимум у травні 2011 року регіонали створять середньому й малому бізнесу такі ж самі умови, як у середині 90-х років. Комунальні тарифи будуть «максимально обгрунтованими». Тим, хто не зможе платити, підготують «соціальне житло». Ціни на продукти і товари встановлюватимуться монополістами. Конкурентів «прибиратимуть» за допомогою контролюючих органів (податкова, СЕС, пожежники, екологи тощо).
3. Українська мова дискримінуватиметься, а російській створять сприятливі умови. Історію України продовжать фальсифікувати й переписувати. Українська влада стане васально залежною від Російської Федерації.
4. З осені 2011 року, коли вся державна власність буде поділена між бізнес-структурами, вони почнуть боротися за розширення сфер свого впливу. «Великі» поглинатимуть «маленьких». Почнеться війна компроматів, взаємні звинувачення: хто більше вкрав. На цьому грунті виникне розкол у Партії регіонів. І вже 2012 року ми зможемо спостерігати процес розпаду цієї партії і появу нових «демократичних» рухів на чолі з нинішніми керівниками Партії регіонів.
Цілком можливо, що цей сценарій буде абсолютно іншим. Але тоді необхідно, аби велика частина українців усвідомила себе громадянами, а не електоратом...
