Народно-демократична партія непогано почала новий
парламентський сезон. Взявши 5% голосів (що давало їй право десь на 17
місць у парламенті) вона досить швидко (щоправда, як відзначають оглядачі,
не без допомоги з Банкової) створила другу за чисельністю фракцію із 92
депутатів. Проте, цим досягнення партії і обмежилися.
НДП, будучи основною у ситуативній коаліції 4-х фракцій, виявилася неспроможною
забезпечити обрання свого кандидата на посаду спікера. Більше того, подейкують,
що провал останнього «узгодженого» кандидата «четвірки» — Олександра Бандурки
стався значною мірою і завдяки неголосуванню саме членів НДП. Фракція не
одержала віце-спікерских місць і вважає, що її обійшли під час розподілу
комітетів. Останнім часом усе більше розмов про те, що скоро НДП недорахується
значної кількості своїх членів (насамперед «мажоритарників»), які в пошуках
«кращої долі» начебто готові залишити фракцію. Кореспондент «Дня» В’ячеслав
ЯКУБЕНКО звернувся до лідера фракції НДП Анатолія Матвієнка з проханням
прокоментувати цю ситуацію.
— Чи не збирається НДП після обрання лівого спікера піти шляхом Руху
й оголосити себе меншістю?
— Судячи з того, як Рух одностайно з комуністами голосував у п’ятницю
за розподіл комітетів, вони не є в меншості. І Рух, як я зрозумів, підтримував
«Громаду». Не знаю, про яку опозиційну меншість вони заявляють. У нас такий
броунівський рух! Не Рух — броунівський рух, а в сесійному залі броунівський
рух. Тому говорити про якусь опозиційність — це просто намагання бути популярним.
— Ви задоволені розподілом комітетів?
— Ми вважаємо, що комітети за підтримки комуністів та махінацій «Громади»
розподілені нечесно, не за пропорційною ознакою. «Громада», яка могла претендувати
на 2 — 4 комітети, одержала 4. Без комуністів, соціалістів-селян це було
б неможливо. Вони вкрали квоту ПСПУ, а тепер це узаконили. За таких обставин
важко вважати себе задоволеним. Ми не претендуємо на більшу кількість комітетів,
але не хочемо бути в дурнях.
— На чому грунтується ваша підтримка ПСПУ? На антигромадівських позиціях?
— Ні. Я гадаю, якщо є правила, треба їх дотримуватися навіть щодо опонентів.
Хоч би як були мені симпатичні ті чи інші політики або фракції, я не можу
сприйняти подвійну мораль.
— Але ви підписали протокол про розподіл крісел заступників спікера
та голів комітетів. Потім, кажуть, у вас були проблеми з вашою фракцією...
— Із фракцією проблем не було. Я підписав протокол, сподіваючись, що
голова фракції є людиною правдивою (певно, мався на увазі Павло Лазаренко.
— Авт). Він устає й каже: «Нам передала ПСПУ свою квоту». Тому я підписав.
А коли у п’ятницю стало відомо, що прогресивні соціалісти нічого не передавали,
я відразу ж виступив із протестом. І сказав: «Шановний Олександре Миколайовичу,
за вашої підтримки нас усіх обдурили». А Олександр Миколайович, виявляється,
на брехню з лівого боку реагує спокійно — як на правду. А під час голосування
за заступників у нас у фракції був вільний режим. Хто як хотів — так і
голосував.
— А вам тепер не здається, що краще б уже в кріслі голови сидів Мороз
чи Симоненко?
— Думаю, що краще б там була конструктивна людина не з лівого крила.
— Чи не думаєте ви, що якби не було диктату НДП у «четвірці», результат
був би іншим?
— Вважаю, треба враховувати, що в нас 90 осіб. От комуністи мають 120
депутатів — і домінують у лівому блоці. Ніколи не погодиться фракція зі
ста осіб бути рівним партнером для фракції з двадцяти. Якби наші партнери
мали таку ж кількість голосів, ми б, безперечно, ходили й узгоджували свою
позицію з ними. Хоча ми й розуміємо: кожна фракція має право на свою претензію.
— Чи залишилися у вас союзники після розпаду «четвірки»?
— Нічого не було створено — тож і нічому розпадатися.
— Тобто, союзників у вас немає?
— Всі, хто хоче добра цій державі, хто за реалізацію права кожного жити
краще — то наші союзники.
