Днями екс-прем’єр Криму і (вже не зовсім, але ще нібито й не екс) лідер партії «Собор» Анатолій Матвієнко дав прес-конференцію в Харкові. Окремі його відповіді на запитання журналістів, на наш погляд, заслуговують того, щоб подати їх повністю.
— Чи вийдете ви з партії, якщо Ваші пропозиції (щодо самостійного позиціонування «Собору» на виборах. — Ред. ) не пройдуть?
— Чи правильно, що українська влада в моїй особі пішла з Криму? Я вважаю, що це помилково, що це велика втрата. Але не для мене особисто. Я впевнений, що специфіка Криму — надумана проблема для розкрадання, корупції та спекуляції. З анклаву, яким зробили Крим ці спекулянти, його треба робити дуже потужним регіоном, що інтегрує Україну. Я спробував це зробити, я розгорнув у цьому напрямі Крим і за це поплатився.
Проти мене повстало все, що лише може повстати. І коли партія мене не зрозуміла, коли в ім’я цього треба було піти на компроміс, партія сказала: «Ні, для нас місця в депутатському списку важливіші». Я вважаю, що це — зрада національних інтересів. Партія зрадила не тільки Крим, а й мене як лідера.
Я прийшов на центральну раду. Центральна рада більшістю (39 «за», 9 «проти») сказала — відклич свою заяву. Я відкликав. І ніхто не заперечував. Але чомусь певній групі політиків не сподобалася можливість партії «Собор» стати сильною. Стати такою, щоб її поважали. Треба розмити її сьогодні, посварити і використовувати як дуже слабке начало, як бренд, але не більше. А я цього не хочу.
Я вважаю, що партія повинна мати ідею, а не пливти за течією. А мені відповідають: «Навіщо нам нова гора? У нас є п’ять років існування партії, сідаємо на санки, котимося донизу й отримуємо задоволення. Не треба нічого робити, ми гарантовано в парламенті, відпочиваємо». Але тоді треба сказати, що партію ми продаємо в ім’я відпочинку цих десяти або п’яти депутатів у ВР, деякій частині в місцевих радах. Признатися, що партія УРП «Собор» асимілюється в «Батьківщину», стане її частиною і їй нічого більше не треба.
Свого часу ми вели НДП як самостійну силу. Ми пішли на змішану систему, і це моя заслуга як лідера. Я Кучму переконував у цьому, як міг, я вам навіть не можу передати, як. Він мене виганяв у двері 150 разів, я залазив у вікно. І я йому казав, що політичне структурування суспільства — річ архіважлива та необхідна, як говорив Ленін. Я пішов із партії в 1999 році, коли з партії почали робити приліжковий килимок для Кучми.
— Які ви бачите головні помилки влади?
— Помилка в одному. Управляти країною — не означає бути етично відповідальним за ту команду, яка допомагала тобі прийти до влади. Це — головне. У цьому Ющенко повинен докорінно змінитися. Я йому прямо казав: «Ось подивися, що ти зробив? Ти соціалістам подарував МВС, ти бандитам подарував прокуратуру, ти СБУ віддав «Батьківщині». У тебе немає силових структур, у тебе немає інформації. Ти просто голий»! Не можна ж так правити країною! Не можна роздаровувати. Етичне начало, я розумію, в Ющенка присутнє. Але це не має бути президентським началом.
