Минулого тижня в парламенті більшість та опозиція знову стали «стінка на стінку». І хоча до грубих фізичних сутичок не дійшло, сторони відверто відмовилися розуміти одна одну. Ситуацію у вищому законодавчому органі, яка склалася напередодні чи не найважливіших за всю історію України виборів, «Дню» прокоментували представники двох конкуруючих сторін. Від урядової коаліції — член СДПУ(О) Ігор Шурма, від опозиції — «нашоукраїнець» Юрій Костенко.
Iгор ШУРМА: «Останні голосування в парламенті — фальсифікація»
— У чому суть останнього парламентського протистояння?
— Без сумніву, воно пов’язане з виборчою кампанією та є спровокованим. Здоровий глузд завжди повинен брати гору над емоціями. Ми вже давно вели мову про те, що трибуна парламенту не може використовуватися як політичний рупор. І ми акцентували увагу на тому, що в останній перед 31 жовтня сесійний тиждень ця трибуна не буде носієм законотворчої ініціативи, а в тій чи іншій мірі перетвориться на місце для озвучення певними політичними силами своєї ідеології, передвиборної стратегії та піару. Тому ми домагалися перенесення роботи на цьому тижні в комітети. «Відпрацювали» б після виборів, коли нормалізується політична обстановка. Але чомусь, я ніяк не збагну чому, голові Верховної Ради Володимиру Литвину виявилося вигідним, щоб цього тижня відбувалися пленарні засідання, вирували пристрасті. Дивна позиція пана Литвина: «Верховна Рада повинна працювати». Та ясно, що повинна. Тільки чи не краще було б, якби цей короткий проміжок часу вона попрацювала в комітетах? Та до наших пропозицій не прислухалися. В результаті в залі набиралося щонайбільше 100—120 депутатів. Але це ж нонсенс — результати голосувань, згідно з якими на одному з попередніх пленарних тижнів постійно голосував Віктор Ющенко, який був у той час в Австрії! Чи Юлія Тимошенко, яка так само була відсутня... Це ж відверта фальсифікація! А лишень за останній час вісім разів законопроекти набирали 226 голосів. Вони були схвалені за рахунок людей, яких на той момент не лише в залі — в Україні не було.
— До цілком імовірного, на думку експертів, другого туру виборів-2004 залишилося ще два сесійних тижні. Ви бачите можливість налагодити на цей час роботу парламенту, знайти спільну мову між двома таборами?
— Думаю, ситуація з протистоянням триватиме, але лише до завершення президентських перегонів. При будь-якому їхньому результаті парламент нормально запрацює, тому що новий президент згуртує більшість депутатів. Не хотілося б когось ображати, та, на жаль, це правда, що для депутатського корпусу є дуже характерною кон’юнктурщина. Новий президент — це новий формат (і кількісний, і якісний) парламентської більшості. І він зніме всі проблеми. Я переконаний, що при новому президентові Верховна Рада дуже швидко надолужить згаяне.
— Ви задоволені ходом кампанії кандидата в президенти, якого ви підтримуєте?
— Я б трішки змінив запитання. Мені дуже не подобається те, як іде кампанія взагалі. Ми так низько опускаємо Україну в очах європейської та світової спільноти! Адже потім, щоб відновити репутацію, можуть знадобитися зусилля цілих поколінь політиків. Зокрема, коли однією зі складових кампанії того чи іншого кандидата роблять тему його здоров’я, мені це незрозуміло. А за цим усім спостерігає ж і молоде покоління!.. Дуже не хотілося б, щоб наші діти, молодь засвоювали правило, що для досягнення мети всі засоби хороші.
— Зараз в Україні із незвично тривалим візитом перебуває президент Росії Володимир Путін. Багато хто вважає метою його приїзду агітацію за кандидата Віктора Януковича. Чи є, на вашу думку, небезпека, що в разі перемоги на виборах чинного прем’єра Україна поступиться у взаєминах із Росією частиною свого суверенітету?
— Думаю, все залежатиме від сили новообраного президента. Чому ЗМІ звертають увагу лише на приїзд Путіна? Чому не дивляться на те, що в Конгресі США зареєстрована резолюція, яка фактично є тиском на українського виборця за принципом: «Не пустимо, заберемо, не дозволимо, покараємо»? Я не знаю, від чого більше користі країні — від резолюції Конгресу США чи від приїзду Путіна. Для України важливо залишитися самостійною в геополітичних процесах державою зі своєю позицією.
Юрій КОСТЕНКО: «Кандидат мусить робити все, щоб сподобатися виборцю»
— «Наша Україна» чи не найбільше закликає до чесних методів передвиборної боротьби. Використовувати парламентську трибуну для агітації за кандидата Ющенка та проти Януковича — це, з вашого погляду, чесний метод?
— З трибуни парламенту ми критикуємо прем’єра Віктора Януковича не як кандидата в президенти, а за ті недоліки, які вбачаємо в роботі його уряду. Не можна сьогодні відділити питання виборчі від питань фахових, з якими щодня стикається Верховна Рада. Використання парламентської трибуни «не за призначенням» породжене використанням влади «не за призначенням» в процесі президентських перегонів.
Крім того, хотів би нагадати, що в усіх демократичних країнах світу парламент виконує дві функції. Одна — законодавча. Весь минулий тиждень ми разом з іншими опозиційними фракціями працювали у сесійній залі. Інша функція — суто політична. Шляхом парламентських дискусій знімаються гострі соціальні проблеми. Коли йде передвиборча боротьба, якої Україна ще не бачила, уникнути з цього приводу парламентських дискусій неможливо. Події президентської кампанії так чи інакше зачіпають інтереси кожного громадянина. Якщо ми їх не обговорюватимемо у сесійній залі, за нас заговорить вулиця. Тому я відкидаю закиди щодо того, що парламент займається непритаманними йому функціями.
— У парламенті «зависло» питання політреформи. З формального погляду, для її здійснення все готове — на законопроект № 4180 Конституційний Суд дав позитивний висновок, депутатам залишилося лише підтримати його 300 голосами. Чи вважаєте ви за можливе підтримати цей документ, якщо перший тур виборів покаже високу ймовірність перемоги вашого опонента — Віктора Януковича?
— Якби за допомогою конституційних змін в нашій державі можна було щось змінити, така постановка питання виглядала б логічною. Але хіба реально існуючі в українських владних структурах відносини виписані в Конституції? Я можу навести тисячі прикладів, коли за чинною Конституцією існує одна компетенція того чи іншого владного органу, а працює так зване комуністичне звичаєве право — тобто «телефонне право». На жаль, сьогодні Конституція перетворена на купу паперу. Сподіватися, що в недемократичному суспільстві, яким стала Україна, можна через конституційні зміни домогтися дотримання Конституції, може лише «романтик» Олександр Мороз. Хоча я не вважаю його романтиком. Швидше дуже жорстким, можливо, навіть цинічним політиком.
— У проектах указів Ющенка йдеться про збільшення, і досить суттєве, соціальних гарантій, скорочення служби в армії, навіть про формальне закріплення уживання російської мови. Подібні заяви, оприлюднені вже після аналогічних заяв та кроків кандидата в президенти Віктора Януковича, наводять на думку, що це — популістичні акти...
— Запропоноване Ющенком має під собою чітке економічне обґрунтування. Там вказано, звідки надходитимуть необхідні кошти. Порівнювати обіцянки двох кандидатів треба з урахуванням того, що кожен із них уже зробив.
— І все ж, коли подібні обіцянки звучать за три тижні до виборів, після того, як соціологи констатували, що Янукович за рейтингом наздогнав Ющенка, складається враження, що їхнє виголошення — популістський акт відчаю, крайня міра в прагненні будь-що врятувати ситуацію...
— Ви можете назвати хоч одного політика, який, виходячи до виборців, обіцяє їм голови повідкручувати, руки позаламувати тощо? Йде боротьба за довіру виборця, тому кандидат мусить робити все, щоб йому сподобатися.
— На Заході, зокрема в США, лунають заклики покарати винних в можливій фальсифікації результатів президентських виборів в Україні. Ви підтримуєте таке формулювання заокеанської демократії?
— Наша країна підписала чимало міжнародних нормативно-правових документів, у яких зобов’язалась дотримуватися демократичних принципів. Отже, вона повинна ці зобов’язання виконувати. У цьому сенсі подібна постановка питання є абсолютно правовою і політично коректною. Згадаймо, що роблять із країнами, які порушують міжнародну заборону щодо розвитку зброї масового знищення. Чого проти Іраку чи Лівії велася така масована кампанія? Тому що ці країни намагалися розробляти зброю, заборонену світовою спільнотою. У сучасному глобалізованому світі Україна не може бути сама по собі, те, що відбувається в нас, не може не стосуватися інших держав. Якщо в Україні буде корупція, то наші корупційні капітали руйнуватимуть економіку Європи та США. Якщо в нас недемократичний устрій, ми є загрозою для наших сусідів.
