Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Багато хто прийде на «могилу» Компартії

22 лютого, 2000 - 00:00

Уважно прочитав статтю «Хто стоятиме біля труни Компартії?» від 15.02.2000 р. Дмитра Скрябіна, а також питання «Дня» до читачів: «Ви за заборону Компартії? Так? Ні? Чому?»

Висловлю свою думку з цього питання.

По-перше, на одне «Так?» відповім трьома: так, так і ще раз так!!!

По-друге, на питання «Ні?» відповім однозначно: немає місця в незалежній Україні Комуністичній партії, її ідеології, під якою б ширмою вона не була.

По-третє, а чому?

Ось тут-то й починається багатовекторність пояснень. Я виберу одне з них.

Хто узагальнив чуже й видав за своє «геніальне» вчення про Свободу, Рівність і Братерство народів у неозорому майбутньому комунізму. Правильно. Це зробив німецький філософ-утопіст К. Маркс. Його «вчення» німецький народ не прийняв, бо побачив у ньому утопію, марення.

У царській Російській імперії, де життя народу минало в закріпаченому середовищі, знайшовся «захисник», а точніше, авантюрист із «чистокровних» росіян В. Ленін. Заради помсти за свого страченого брата, граючи на бідності, затурканості й неосвіченості простого народу, виставив себе спасителем пригнобленого росіянина, підживлюючись матеріально німецькими подачками, він зумів залізти в душу до простого народу й підняти його проти царя. Не «філософією» свого вчителя, не своїм баченням і теоретичним обгрунтуванням правоти свого вчення домагався він «хорошого» життя, а кров’ю та смертями мільйонів і мільйонів простих, безвинних росіян. Створена ним партія «більшовиків», дітище КПРС, виконуючи рішення ВЦВК, а точніше його, В. Леніна, волю, підіймала брата на брата, сина на батька, вогнем і мечем впроваджувала в свідомість простого народу свої перші маніфести-лозунги: «Мир — народам, землю — селянам, фабрики і заводи — робітникам». Озброївши матроса «маузером» (бо державою, за Леніним, може управляти й куховарка), партія більшовиків почала криваву розправу насамперед над інтелігенцією як авангардом простого люду...

Виходячи з вищевикладеного і звертаючись до Володимира Стретовича, екс-голови Комітету з питань правової політики і судово-правової реформи, заслуженого юриста України, хочу поставити запитання й отримати на нього зрозумілу відповідь. В якій сучасній цивілізованій державі є закон про помилування за давністю років тих осіб, які раніше свідомо убивали безвинних співгромадян?

Щодо сьогоднішньої Компартії України, то це паросток КПРС, а значить, і спадкоємиця всіх тих лиходійств, які чинилися протягом 73 років. А прикладів, що підтверджують її поведінку в ВР, хоч греблю гати. А вже постояти біля труни Компартії України й навіть покласти на могилу квіти, то, я вважаю, знайдеться чимало людей.

Василь ПУШКАРЬОВ, учасник Великої Вітчизняної війни Одеса
Газета: 
Рубрика: