«Щоб рухатися вперед, треба відмовитися від поділу на «ми» та «вони», і далі все робити спільно»
ПОДОЛАТИ ДУАЛІЗМ ВЛАДИ
Так вийшло, що для рядових кримських татар, які повернулися на батьківщину, влада в Криму має неначе два полюси. З одного боку, це система Меджлісу, який тепер для легалізації часто називають Радою представників кримськотатарського народу при Президентові України, з другого боку, офіційні органи влади — ради всіх рівнів і уряд Криму. За радянських часів вони протистояли один одному: перші — вимагали, другі — чинили опір і зі скрипом задовольняли вимоги, які й були потребами народу. І якщо у першій половині 90-х років минулого століття, а також у 1998 — 2003 роках, коли влада в Криму належала комуністам, відповідальним за депортацію, така ситуація сприймалася як нормальна, то сьогодні перебування репатріантів і влади з різних боків барикад є протиприродним. По- перше, сьогодні влада — це також і кримські татари: вони становлять 14% усього депутатського корпусу Криму, від 5 — 8% працівників органів виконавчої влади (а в окремих районах значно більше, від чверті до третини). По-друге, країна вже витратила на облаштування народу понад 750 мільйонів гривень народних грошей, розробила безліч програм облаштування та репатріації. Проте в міру розвитку процесу інтеграції завдання, що постають перед владою і кримськими татарами, ускладнюються, і для їхнього розв’язання дедалі більше потрібні партнерські зусилля. Протягом 1989 — 2003 років на постійне проживання до Криму вже повернулося близько 250 тисяч репатріантів. Але повернення не закінчено. Досі щорічно до Криму на постійне проживання переїжджає від 2 до 2,5 тисяч осіб. 1991 — 2003 років за рахунок бюджетних коштів удалося забезпечити житлом понад 30 тисяч осіб. 120 тисяч кримських татар повністю або в основному закінчили будівництво власних будинків. Але сьогодні на квартирному обліку перебуває ще понад шести тисяч родин. 20 тисяч родин через відсутність коштів не мають можливості завершити розпочате будівництво. У результаті близько 100 тисяч депортованих громадян ще не мають власного житла. Для розв’язання проблеми треба побудувати до 1,2 млн. кв. м житла, у тому числі до 300 тис. кв. метрів — за рахунок бюджетних коштів.
«Щоб рухатися вперед, треба відмовитися від поділу на «ми» та «вони», і далі все робити спільно», — говорив під час спільної наради уряду Криму і Ради представників кримськотатарського народу про хід підготовки до 60-річчя депортації та розв’язання земельних проблем, яка відбулася в Сімферополі в п’ятницю минулого тижня, глава уряду Сергій Куніцин. Дуалізм влади потрібно подолати, вважає він. Голова Радміну Криму запропонував створити в місцях компактного мешкання репатрійованих селищні ради. З 300 селищ кримських татар понад 70-ти є великими масивами, де живуть від 100 до 500 і більше родин, із уже сформованою ієрархією. Проте досі ці селища, де загалом мешкає понад 100 тисяч осіб, не мають статусу і повноважень, адже саме в них сконцентровано головні проблеми — дороги в баюрах, відсутність лікарень, дитячих садків, крамниць. У кожному селищі потрібен орган влади, який би організовував роботу, вважає Сергій Куніцин. А разом із органами місцевого самоврядування в селищах буде створено підприємства житлово-комунального господарства, опорні дільничні пункти міліції та інших структур, які забезпечують стабільну життєдіяльність території.
На думку глави кримської Верховної Ради Бориса Дейча, який виступив на зустрічі, подальша інтеграція кримських татар до українського суспільства має відбутися без «нових ілюзій і старих міфів». До старих міфів, спікер зараховує, безперечно, версії про продовження тотального опору влади процесам облаштування кримських татар, до нових ілюзій — нетерпіння деяких учасників національного руху, заражених національним максималізмом, у швидкому здійсненні вікової мрії кримських татар про національну державність.
ДВИГУН ІНТЕГРАЦІЇ
«Ми дуже обмежені в фінансових ресурсах у розв’язанні проблем депортованих», — заявив на нараді голова Верховної Ради Борис Дейч. Потрібно збільшувати асигнування на придбання житла, на житлове будівництво для репатріантів, на охорону здоров’я, освіту, газифікацію. Крим звернувся з листом до Президента країни з проханням прискорити фінансування державної програми. Потрібно 30 мільйонів гривень уже в першому півріччі. Крім того, минулого тижня ВР Криму затвердила програму облаштування на 2004 рік. Обсяги її фінансування становлять 15 мільйонів гривень, у тому числі на капітальне будівництво — 10,2 мільйона, на соціально-культурні потреби — 4,8 мільйона.
Програма 2004 року дозволить забезпечити житлом ще близько 150 осіб, здійснити реставрацію пам’яток культури і архітектури — мечеті Джума-Джами в Керчі, комплексу «Зинджирли медресе» у Бахчисараї, Джума-Джамі в Євпаторії, монастиря «Текіє дервішей» в Євпаторії, Юсупівської мечеті в Бахчисарайському районі.
Послідовності та взаєморозуміння, на думку Сергія Куніцина, особливо потребує робота щодо виділення земельних ділянок. Тут тим більше треба діяти спільно. Наприклад, у Судаку вже кілька місяців не заселяють 18-квартирний будинок лише тому, що «є дуже багато охочих отримати помешкання, які мають при цьому будинок чи ділянку». Такі питання, як сказав Борис Дейч, треба вирішувати справедливо та при взаємодії органів місцевої влади та Ради представників кримськотатарського народу. «Я переконаний, якщо ці процеси підуть у нас законно і грамотно, то етнічний максималізм почне зникати, перестане відтворюватися потреба розв’язання цих та інших проблем через протистояння, через спроби використати силові методи, різні погрози», — зазначив глава парламенту автономії.
Прикладом спільних дій меджлісу і влади, які принесли реальні позитивні результати, став цей перший спільний «круглий стіл». На наступну неділю було намічено новий виток протистояння в Ялті, але… його було відкладено внаслідок діалогу, і вихідного дня кримські татари не мітингували, а святкували навруз, зустрічали весну. «Кримські татари готові до діалогу з владою Ялти, і якщо ми домовимося, то ніяких наметів протесту не буде», — говорив Мустафа Джемільов. За його словами, ухвалу про поновлення з 21 березня акцій протесту під стінами ялтинського міськвиконкому прийняв регіональний меджліс, оскільки «тиждень тому була домовленість про надання кримським татарам адекватної ділянки землі замість ділянки біля аквапарку. Запропонований варіант влаштовував нас, однак з’ясувалося, що цю землю вже віддали комусь іншому», — розповідав журналістам у кулуарах Мустафа Джемільов. Своєю чергою міський голова Ялти Сергій Брайко заявив, що «підстав для подібних дій у кримських татар немає». Він повідомив, що торік кримським татарам було виділено 1120 земельних ділянок на території Великої Ялти, здана перша черга 200-квартирного житлового будинку. Ухвалою сесії міськради на облаштування репатріантів у Ялті нинішнього року виділено 300 тисяч гривень, вирішене питання про виділення шести гектарів землі під будівництво ще одного багатоквартирного житлового будинку для депортованих.
Суха статистика виглядає більш ніж оптимістично: за словами заступника голови Рескомітету із земельних ресурсів Василя Соколика, у Великій Ялті, Феодосії та Алушті репатріанти отримали понад 12,5 тисяч земельних ділянок. Але життя додає песимізму: більше третини їх ще й зараз не освоюють. З другого боку, уряд автономії не має загального реєстру цих людей, а тому не може визначити, хто вже отримав ділянку і претендує на другу чи третю, а таке явище є на практиці. Заяви про виділення ділянок часто написано одним і тим самим почерком цілими пачками. Сьогодні в Криму приблизно один мільйон користувачів землі, хоча єдиного кримського банку даних щодо них досі немає. Тому депутати Ялтинської міськради, а услід за ними і Євпаторійської, власне після двох років відвертого розбазарювання земель у межах міста зробили першу спробу нормалізувати цей процес — на минулій сесії вони проголосували за запровадження мораторію на виділення землі під індивідуальне житлове та гаражне будівництво до закінчення розробки генплану. Зараз за словами голови Держкомзему України Андрія Даниленка, йдеться «про формування території, на якій має розміститися рекреаційна зона, міжнародний курорт України. Південний берег має стати максимально привабливим і прибутковим для бюджету не тільки автономії, але й держави загалом», — вважає він. З другого боку, Андрій Даниленко стверджує, що термінових змін потребує і Закон «Про місцеве самоврядування», оскільки частіше за все саме сільські та селищні ради порушують закон, процедуру і права людей на отримання землі. Урядом автономії прийнято лише 90 ухвал із земельних питань, а сільськими і селищними радами — понад 30 тисяч. Закон повинен виключити можливості для зловживання і дати право вищестоящим радам контролювати законність цих ухвал, — вважає Андрій Даниленко.
