— Хлопці, ви за кого? — питають водії автомобілів, які в’їжджають до Криму одеською трасою.
— Ми за дружбу України та Росії! — відповідають учасники пікету.
— Тоді ми з вами, дайте стрічку! — і водії прив’язують на машини стрічки кольорів кримського прапора.
«На тлі розширюваного українсько-російського конфлікту навколо газу та маяків, ситуація в Криму починає нагадувати військовий стан, — розповідає ініціатор пікету, проректор Таврійського національного університету та глава «тіньового уряду» півострова Володимир Казарін. — Тому на в’їзді до Криму неподалік від села П’ятихатка Красноперекопського району близько 40 активістів Альтернативного уряду автономії під лозунгами «Крим — територія українсько-російського братства» встановили блокпост під назвою «Провокаторам і русофобам в’їзд заборонений». Щодня тут чергуватимуть 15 осіб». «Цей пост безстроковий і розміщуватиметься доти, поки керівництво України не перестане йти на поводу в провокаторів, поки ми не сядемо за стіл переговорів з Росією і не знімемо надуманих проблем», — пояснює керівник пікету і міністр «тіньового уряду» Криму Олександр Лієв.
Ще радикальніші настрої демонструють інші кримські організації. Так, Кримська молодіжна організація «Прорив», яка вперше заявила про себе під час зіткнень на Хрещатику в день святкування річниці УПА, днями зажадала від президента Росії Володимира Путіна ініціювати повернення Криму та Севастополя Росії, оскільки Україна, на їхню думку, порушила угоду про базування Чорноморського флоту. Представники ще дев’яти громадських організацій, які вже самими своїми назвами позиціонують себе як проросійські об’єднання, підписали угоду про реалізацію політичного проекту «Народний фронт «Севастополь — Крим — Росія» з метою повернення Криму під юрисдикцію Російської Федерації.
У зв’язку з цим багато спостерігачів прогнозують загострення політичної ситуації. Зокрема, позавчора на прес- конференції в Києві лідер партії «Віче» Інна Богословська заявила, що «в Криму тихо-тихо народжується нова Чечня, маяки — це ті дрібниці, з яких виникатимуть серйозні конфлікти».
Водночас, на думку мера Ялти Сергія Брайка, ситуація з ялтинським маяком — це господарський спір, а не політичний. «Не треба драматизувати ситуацію. Ще в 2002 році Господарський суд за несплату податку за землю постановив розірвати договір із Чорноморським флотом. Ми скористалися своїм правом тільки тепер. Я думаю, дві сторони домовляться найближчим часом. Це виключно господарський спір, а не політичний».
Свій погляд на ситуацію представив також начальник Ялтинського порту Юрій Формус. «У кінці 2005 року була проведена інвентаризація всіх об’єктів, розташованих у порту, — розповів він кримським журналістам. — Маяк на балансі порту не перебуває, при цьому Ялтинський порт справно оплачує електроенергію, спожиту маяком, а також земельний податок. На початку грудня я запросив командира військової частини РФ, яка займається гідрографією, і повідомив, що треба укласти договір із портом про обслуговування маяка. Однак на початок року питання так і залишалося відкритим. На підставі наказу Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року, а також згідно з Постановами Кабміну від 1998 і 2000 років, уповноваженим органом, що відповідає за маяк, є установа Держгідрографія України. Маяк не підлягає передачі в оренду або приватизації, він є стратегічним об’єктом. Питання про те, що маяк є власністю України, російська сторона не оспорює. Договору оренди, про який говорить міський голова Ялти і який був розірваний у 2002 році, я не бачив. Спеціальна комісія 12 січня забезпечила доступ на маяк представникам Держгідрографії та припинила доступ усім, хто не має до маяка жодного стосунку. Російська сторона попросила забезпечити доступ на маяк, але ми сказали: якщо ви покажете документи, що там є якесь ваше майно, тоді отримаєте доступ. Адже я не можу пускати на стратегічний об’єкт кого завгодно, хай це навіть представники дуже дружньої нам країни. Думаю, що це питання ми врегулюємо найближчим часом мирним шляхом», — сказав Ю. Формус.
Однак схоже, що «розділ майна» між Україною та Росією може затягнутися. Так, за словами спеціального посла МЗС України Володимира Семенова, Україна збирається отримати під свій контроль й інші об’єкти гідрографії, які, на думку української сторони, ЧФ Росії використовує незаконно. Зі 100 об’єктів гідрографії Україна вже володіє 65-ма, решта перебувають на території військових містечок під фактичним контролем ЧФ Росії, розповідає В. Семенов. Маяки, розташовані на мисі Сарич і в Ялтинському морському торговому порту, за його словами, належать Україні. Протилежну думку висловив начальник прес-служби ЧФ РФ Андрій Крилов. Він заявив, що Сарицький маяк і ще п’ять кримських маяків перебувають під контролем Чорноморського флоту РФ. Російська сторона наполягає, що маяки занесені до об’єктів, переданих українським урядом в оренду Росії до 2017 року, і додаткові договори оренди на подібні об’єкти не потрібні.
Поширена російськими та «підхоплена» деякими вітчизняними ЗМІ інформація про нібито захоплення або спробу захоплення 14 січня Україною в Криму ще одного маяка — «Сарич» — є дурницею або ж спецпропагандою, спрямованою на дискредитацію української держави, — заявив начальник маяка «Сарич» Юрій Лещенко. За його словами, «для тих, хто пам’ятає, якою інформаційною війною та спотворенням фактів супроводжувався розподіл Чорноморського флоту колишнього СРСР в середині 1990-х років, нічого дивного в останніх цинічних повідомленнях представників командування ВМФ Росії немає». Лещенко заявляє, що «жодної спроби проникнути на територію маяка не було, і це можуть підтвердити відеоматеріали, в тому числі й оперативна зйомка представників УМВС України в місті Севастополь». Він висловив упевненість у позитивному для України вирішенні питання маяків, які «всі в Криму, без сумніву, є українськими». «Чорноморський флот Росії не має жодного договору оренди на якийсь із маяків. Не кажучи вже про те, що маяки і загалом гідрографічно-навігаційні об’єкти не увійшли до російсько-українських угод про Чорноморський флот від 1997 року і доповнення до них», — зазначив Лещенко.
По різному оцінюють виниклу ситуацію й представлені в Криму політичні сили. Так, на думку лідера кримської організації Народного Союзу «Наша Україна», народного депутата Володимира Шкляра, протизаконне використання Чорноморським Флотом РФ українських навігаційно-гідрографічних об’єктів — маяків і радіостанцій — становить серйозну загрозу безпеці мореплавання в Чорноморському регіоні. Оскільки, «відповідно до міжнародного морського права, відповідальність за можливі катастрофи на морі нестиме та країна, в територіальних водах якої відбудуться такі інциденти. Володіння та зазіхання іноземної держави на навігаційно-гідрографічну інфраструктуру в АР Крим унеможливлює дотримання безпеки на морі українською стороною, оскільки вона позбавлена цієї можливості», — говорить В. Шкляр.
З іншого боку, лідер Партії «Союз» народний депутат Лев Мірімський заявив, що спір навколо маяків — черговий передвиборний абсурд. «На мій погляд, претензії української сторони не мають ні реальних підстав, ні перспектив. Зненацька хтось пригадав, що ще в 1998 році Кабмін передав усі маяки спеціалізованій службі, і тепер ця тема зарясніла в заголовках новин... Це штучно роздутий конфлікт, що переслідує одну мету — продемонструвати ворожість і нібито «імперські» амбіції Росії стосовно України. Складається враження, що в Києві працюють політтехнологи, які свідомо створюють Росії образ ворога. Водночас ні в кого не виникло запитання: а чи здатна Україна підтримувати гідрографічні об’єкти в працездатному стані? Передавши маяки Росії, ми не тільки зберігаємо їх у робочому стані, а й отримуємо орендну плату. Передвиборні баталії закінчаться, а ми залишимося біля розбитого корита», — вважає Л. Мірімський. Лідер «Союзу» зазначив, що нинішній конфлікт уже незабаром забудеться, як невдалий передвиборний хід.
Хай би там що, але гучний скандал, що вибухнув навколо маяків, лише підкреслює необхідність роботи з нормалізації ситуації з власністю на гідрографічні об’єкти в Криму.
