Дніпропетровська громадська організація «Громадянський актив Дніпра» вимагає порушити кримінальну справу за фактом установлення в Запоріжжі пам’ятника Йосифові Сталіну. Як повідомляв учора «День», координатор ГРАДу Василь Сухов направив Генеральному прокуророві України Віктору Пшонці телеграму. Він убачає в діях посадових осіб із КПУ ознаки «хуліганства, самоуправства, перевищення посадових повноважень». Крім того, координатор вимагає «за бездіяльність» звільнити з посади прокурора Запорізької області. На думку В. Сухова, абсолютно неприпустимо ігнорувати оцінки сталінізму, дані як в Україні, так і за кордоном.
Василь СУХОВ — журналіст, за освітою історик. Серед його найближчих родичів постраждалих від сталінського режиму не було. Проте Василь вважає своїм громадянським обов’язком озвучити свою позицію. Про це він заявив у розмові з кореспондентом «Дня» у Дніпропетровську.
— Ми вважаємо, що пам’ятник Сталіну встановлений з істотними порушеннями. По-перше, ще 13 січня 2010 року Апеляційний суд м. Києва виніс ухвалу щодо Сталіна та його соратників, визнавши їх винними в організації геноциду українського народу. Не дивлячись на те, що вони не були покарані, бо просто померли, правова оцінка їхнім діям в Україні тепер є. Крім того, оцінку ролі сталінського режиму в організації штучного голоду 1932—1933 років і геноциді українського народу дала Верховна Рада України у відповідному законі, прийнятому 28 листопада 2006 року. Нарешті, наявна резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи «Возз’єднання розділеної Європи», яка прирівняла сталінізм до нацизму, а також засудила тоталітарні режими. Таким чином, є всі підстави вважати, що встановлення пам’ятника було пов’язане з ігноруванням як українського законодавства, так і міжнародних документів. На це ми звертали увагу ще тоді, коли пам’ятник Сталіну в Запоріжжі встановили вперше.
— Тепер запорізькі комуністи поставили бюст у заскленій ніші — виходить, що він не на вулиці, а всередині будівлі?
— Це все від лукавого. Вони виставили його напоказ, аби люди бачили. На це ми можемо сказати, що за існуючими будівельно-архітектурними нормами необхідно погоджувати навіть колір будівлі. З цього приводу ми вже зверталися в запорізький ДАБК. Якщо хтось наполегливо ігнорує розпорядження, то є привід для порушення кримінальної справи. Але в даному випадку слід ураховувати і політичний момент, підходити з державної точки зору. Адже можна дійти до того, що знайдуться такі, що захочуть поставити пам’ятник Гітлеру. В українській Конституції є положення, в яких говориться про те, що чиє-небудь право власності не повинне ущемлювати права інших людей. Мало що кому захочеться поставити в своєму дворі — він повинен враховувати інтереси та думку співгромадян. У Запоріжжі мешкають люди, які самі або їхні сім’ї, родичі незаконно постраждали від сталінського режиму. А безневинно вбиті взагалі нічого не можуть сказати — замість них це повинні зробити ми. Думаю, будь-який житель Запоріжжя може подати позов до суду з приводу того, що порушуються його інтереси. Під час судового процесу над членами «Тризуба», які пошкодили бюст Сталіна, ми направляли запит у Центр ім. О. Разумкова, який проводив всеукраїнське опитування. Це опитування в квітні 2010 року показало, що понад 50% респондентів висловилася проти встановлення пам’ятника Сталіну. «За» встановлення було трохи більше 9%, і ці цифри на Сході України істотно не відрізняються від усеукраїнських показників. Вважаю, що місцеві органи влади та прокуратура повинні були дати оцінку діям комуністів, а не бездіяльно спостерігати. Тому що будь-яка протиправна діяльність — це загроза національній безпеці.
— А якщо органи влади залишаться байдужими до ваших закликів?
— У будь-якому разі ми хочемо привернути увагу громадськості до того, що в Україні робляться спроби відродження сталінізму — явища, яке в Європі прирівняли до нацизму. Такі спроби негативно впливають на імідж нашої країни. Звичайно, час усе розставить по своїх місцях, і фігура Сталіна, зрештою, забудеться. Особливо серед тих, хто народився в незалежній Україні. Нинішнього року, наприклад, багато людей навіть не пригадали, що сьомого листопада в радянські часи було велике свято. І слава Богу, що не пригадали. Сподіваюся, що й ім’я Сталіна теж піде у небуття.
ТИМ ЧАСОМ
КОМУНІСТИ ОБІЦЯЮТЬ СТРІЛЯТИ НА УРАЖЕННЯ
З понеділка у Запоріжжі стоїть пам’ятник — не пам’ятник, а закрита склом напівфігура Сталіна. Обласна і міська влада роблять вигляд, нібито не те, що ситуацією не володіють, а навіть телевізора не дивляться і газет не читають — ні пари з вуст... Новий губернатор Олександр Пеклушенко на руїнах громадської підтримки обласної влади, залишених йому попередником Борисом Петровим, веде активні консультації зі своїми колишніми керівниками (за часів СРСР) з обкому і облвиконкому. А ще — із дивом уцілілими залишками запорізького «червоного» директорату, бо хто володіє 95% місцевих підприємств, вам точно не скаже ніхто. Тим часом у мерії, де міський голова Олександр Сін не те, що не має більшості в раді, а його головному суперникові на попередніх виборах, секретареві міськради Володимирові Кальцеву взагалі бракує якихось трьох голосів, щоб відставити мера, теж не до Сталіна. Правоохоронці, як завжди в таких випадках, зберігають активний нейтралітет. Тобто вони всім своїм виглядом показують, що сталіністам співчувають, а ось висловитися не можуть...
Громадськість — квола і розхристана, теж мовчить. Кілька політичних начебто національно-демократичного спрямування партій і організацій — із числа тих, що складаються з одних назв, звичайно, щось голосно заявили на всю Україну. Але вдогін і так, щоб у Запоріжжі їх, не доведи Господи, ніхто не почув. Найпомітнішим тут за усталеною в місті традицією став осередок ВО «Свобода», стиль і методи роботи якого покликані забезпечити хоч якусь присутність на телеекрані. Тому прес-конференція щодо пам’ятника Сталінові відбувається тільки 8 листопада (з оголошенням про подану скаргу до прокуратури), а сьомого — лише якісь не дуже зрозумілі акції протесту. Їх, якщо вірити організаторам, проведено одночасно з відкриттям сталіністами «напівфігури», але щонайменше у двох кілометрах від місця головних подій.
Щодо комуністів, то діяльність у режимі найбільшого сприяння надає їм наснаги, і вони вже, схоже, живуть у якійсь іншій державі — з написаними під них законами. Тому перший секретар обкому КПУ і народний депутат Олексій Бабурін після церемонії відкриття заявив таке: «Не радив би сюди (до пам’ятника. — Авт.) залазити, бо стрілятимемо на ураження. У нас буде воєнізована охорона і доступ обмежений»...
Вартість установки обох пам’ятників — Й. Сталіну і З. Космодем’янській — 200 тисяч гривень. Це варто запам’ятати, бо в разі якоїсь неприємності комуністи, як це було минулого разу, підвищать суму своїх витрат щонайменше вп’ятеро. Врахувавши в кошторис вартість покладених квітів і з’їдену присутніми ветеранами солдатську кашу. А прокуратура і суд їм з готовністю повірять.
