Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Борис КОЛЕСНИКОВ: Регіони виростуть за цих найближчих півтора року

8 квітня, 2010 - 00:00

В ефірі радіостанції «Эхо Москвы» віце-прем’єр-міністр України Борис Колесников напередодні приїзду Платіні розповів, як іде підготовка до ЄВРО-2012. Пропонуємо читачам «Дня» витяги з інтерв’ю.

Б. КОЛЕСНИКОВ: — Україні надано було велику честь 2007 року. Нашу країну перевірили і ми отримали право на проведення європейського турніру. По суті справи, після московської Олімпіади 1980 року вперше турнір такого масштабу відбувається в рамках країн співдружності. Тому для нас це велика честь. Я думаю, розмова уряду і ФІФА — це розмова двох партнерів, які мають взаємні зобов’язання. Що стосується уряду України, то ми зобов’язані добудувати дуже швидко два стадіони. Ми зобов’язані побудувати три летовища і три смуги. Але враховуючи, що за 19 років до цього ніхто не побудував жодного летовища, це завдання не з легких. Але нові графіки та нові будівельні команди, у тому числі й західні фахівці дозволяють нам вважати, що ми підготуємося гідно до турніру.

А.ВЕНЕДИКТОВ: — Тоді поговорімо про окремі питання. Ось, стадіон у Києві, відомий стадіон у всьому колишньому Радянському Союзі. Чи не була помилкою його реконструкція? Можливо, потрібно було його знести й побудувати заново?

Б.К.: — Так. Це не те, що помилка, це груба помилка безпосередньо тих... Я не хочу там когось персонально називати й звинувачувати. Але груба помилка. Звичайно, були два варіанти всього: або знесення цього стадіону, або будівництво в новому місці стадіону зі зручною транспортною інфраструктурою. Але сьогодні говорити вже запізно. Якби у нас хоча б було три роки і три місяці, можна було б говорити про новий стадіон.

А.В.: — Чи буде виділено додаткові кошти в бюджетах?

Б.К.:— Безперечно. Йдеться не так про бюджет, як про сам механізм, який ми продумували, коли Президент давав таке доручення. Тобто йдеться про випуск цінних паперів як внутрішніх, так і зовнішніх, середньотермінових і довготермінових, тобто 3, 5, 7 і 10 років погашення. Ці протоколи вже підготовлено, вже частину облігацій усередині країни продано. А механізм повернення — це приватизація. Тобто ми продаємо старі неефективні основні фонди, бізнес для того, щоб він зробив їх ефективними. У той же час, на ці гроші ми будуємо нову інфраструктуру країни й відкриваємо можливості світовому бізнесові для України.

А.В.: — Якщо говорити про Київ, то як завжди в столиці — якщо навалилися всім світом, то й зробили. Загалом, як показує практика Радянського Союзу, в усякому разі. Та й інших спортивних змагань. Якщо говорити про Львів... Кажуть, що там зі стадіоном катастрофа.

Б.К.: — У даному випадку вся Україна буде досить гідна, регіони виростуть за цих найближчих 1,5 року. У Львові якраз я бачу менше проблем на сьогоднішній день, ніж, припустімо, з національним стадіоном. Бо будувати нове, як ви знаєте, набагато простіше.

А.В.: — Скільки ви, загалом, чекаєте на футбол напливу? І як у вас із готельною інфраструктурою?

Б.К.: — Що ми зробили для того, щоб готелів було по максимуму? Перше, ми запроваджуємо в квітні нульову ставку податку на прибуток на 10 років для всіх готелів, які побудовані, які будуть побудовані найближчі два роки. Тим самим ми не хочемо допустити недобросовісної конкуренції й відкриваємо бізнесові можливості швидше повернути інвестиції. Окрім того, готується закон про гральний бізнес в Україні. Всі готелі, які мають понад 600 номерів і сертифіковані на 5 зірок, можуть відкривати казино, але без ігрових автоматів.

27 квітня, скоріше за все, відбудеться круглий стіл. Віктор Янукович запрошує весь світовий готельний бізнес, у тому числі й російські мережі для того, щоб провести круглий стіл і запитати в світового бізнесу, що ще потрібно від України, аби туристичні мережі сюди прийшли.

Окрім того, нові траси, що прокладені в Україні під час підготовки, потребують певної інфраструктури, 2-х — 3-хзіркових готелів, які, вочевидь, будуть відкриті в найближчих 2 роки.

А.В.: — Одна з головних проблем на заходах подібного рівня — безпека. Наскільки Україна усвідомлює проблему? Бо, слава Богу, у вашій країні немає терактів. Не хочу говорити «поки що», але їх немає. Проте, нічого не можна виключати. Тому як саме готується Україна вирішувати цю проблему?

Б.К.: — У Міністерстві внутрішніх справ, Службі безпеки України є свої підрозділи. Особисто міністр відповідає за цю проблему. Вони пройшли добре стажування й вивчили досвід австро-швейцарського чемпіонату. Із безпекою проблем точно не буде.

А.В.: — Просто, знову ж таки, все залежить від кількості народу. Але є ще проблема — ми прекрасно знаємо, як під час футбольних матчів поводять себе фанати — це внутрішня небезпека, скажімо, цього чемпіонату. Тут, яку підготовку має, скажімо, київська, львівська, донецька міліція?

Б.К.: — Ну, вони мають величезний досвід, отриманий від матчу з московським «Спартаком» у Києві та Донецьку. У Львові, звичайно, не було, на жаль, хоча, ця команда — єдина команда, яка виграла кубок Радянського Союзу першої ліги 1969 року. Я гадаю, що в плані роботи з уболівальниками наші служби підготовлені достатньо. Тобто всі стадіони мають певні сектори, всі виходи прораховані, всі рекомендації УЄФА при проектуванні стадіонів ураховано. Навчання персоналу — це ще 2 роки — цілком ми встигаємо підготуватися, аби все пройшло без ексцесів.

А.В.: — Борисе, останнє, можливо, запитання. Дивіться, коли те чи інше місто виграє якийсь чемпіонат або Олімпіаду, та чи інша країна, є значна частина людей, яка говорить: «Нам це не потрібно. Навіщо? Це обмеження життя, це гроші йдуть не туди». Як узагалі в Україні, як ви уявляєте, яка громадська думка? Хоче вона 2012? Чи вважатиме це перешкодою для свого звичайного життя? Або, скажімо, є ж проблема Львова і Донецька, як говорить ваш колега Табачник, двох Україн, чи не так? Чи ця проблема на Євро-12 не існує?

Б.К.: — Ну, я не сказав би, що є дві України. Всі проблеми, всі радикальні гасла й націоналістичні — це від злиднів. Зазвичай вони приживаються в убогих країнах. Тому нам потрібно працювати над рівнем життя українського народу. 20 років тому, коли квиток на літак Донецьк — Волжськ коштував трохи більше 20 карбованців, а прибиральниця отримувала 80, не було жодних розмов про «бандерівців» і «москалів». Усе було зрозуміло й жодні штампи не приживалися. Сьогодні ця проблема в злиднях. Тому в цьому плані я думаю, що коли зростатиме рівень життя, буде менше розмов.

Що стосується решти аспектів ставлення суспільства: зі всіх соцопитувань, які проводилися раніше, останнє буде проведене в травні, як мінімум 2/3 українців за те, аби Євро пройшло в нашій країні. Ну, відсотків 20 — це мінімальна кількість людей, які проти. Ми сподіваємося, що це не уболівальники. Але якісні зміни інфраструктури — вони працюватимуть на всіх українців, тому, я гадаю, думка буде позитивною.

Газета: 
Рубрика: